Костенюк Дмитро
Йому було тільки тридцять, ще не встиг створити власну сім’ю, молодий, вродливий юнак, повний сил, планів та сподівань на майбутнє життя, яке безжально обірвав постріл ворожого танка. У рідному селі Дмитро назавжди залишився в пам’яті земляків - вірним другом, люблячим сином, турботливим онуком, чудовим братом. На жаль, залишився…
Дмитро Костенюк народився 15 серпня 1992 року у селі Погорілівка Юрковецької територіальної громади Заставнівського (нині Чернівецького) району Чернівецької області. Дитячі роки здебільшого провів у будинку дідуся й бабусі, де виховувався разом з старшою двоюрідною сестричкою Оленою.
«У дитинстві Дмитро був дуже сором’язливим хлопчиком з великими карими очима, із щирим та чуйним серцем», – пригадує вона.
Після закінчення в 2007 році Погорілівської ЗОШ І-ІІІ ступенів, продовжив у 2008 році здобувати освіту у вищому професійному училищі № 24 міста Заставна.
«Діма був тим другом, з яким не потрібно було спілкуватися щодня, щоб знати, що він у тебе є. Він підтримував словом і ділом, був опорою для рідних. А в найбільш складних життєвих ситуаціях любив казати: «все буде добре», - з сумом згадує однокласниця та сусідка Валентина Гогуш.
Через два роки, закінчивши навчання, здобув фах електрогазозварювальника. Працював тривалий час різноробочим, а згодом, захопившись торгівлею, – на КП МТК «Калинівський ринок». Хлопець із дитинства цікавився спортом, любив грати у футбол. Часто захищав честь села на різноманітних змаганнях, грав у складі команди «ФК Погорілівка».
Із початком повномасштабного російського вторгнення Дмитро Костенюк 15 вересня 2022 року був мобілізований до лав Збройних Сил України. Спершу пройшов військове навчання в Житомирі. Потім служив гранатометником у 1 десантно-штурмовому взводі 2 десантно-штурмової роти 1 десантно-штурмового батальйону військової частини А 0281. Боронив рідну землю на Луганському напрямку. Друзі та побратими дуже поважали та любили Дмитра за його веселу вдачу, тонкий гумор, дотепні жарти. «Діма був веселим, життєрадісним, цілеспрямованим хлопцем. Завжди вмів підняти настрій дотепними жартами. Про нього сміливо можна було сказати «душа компанії», - розповідає двоюрідна сестра Марина. Побратими згадують, що Діма часто у розмові використовував погорілівські діалектні слова, за що хлопці жартома називали його «вуйко».
Загинув Дмитро Костенюк 19 лютого 2023 року біля Кремінного Луганської області, виконуючи свої військові обов’язки.
«По наших позиціях відпрацював кацапський танк, хлопці перебували у глибокому бліндажі. Їх всіх накрило землею. Дмитра врятувати не вдалося…», - згадує з сумом його друг та побратим Михайло.
Вічний спокій знайшов Герой-буковинець Дмитро Костенюк 23 лютого 2023 року у селі Погорілівка на місцевому кладовищі, де був похований з належними військовими почестями. У Діми вдома залишилися мама Наталія, тато Микола, вітчим Віктор, дідусь Дмитро та бабуся Софія, сестрички Ангелінка та Христинка, які досі не можуть повірити, що Дмитра вже немає.
Вчитель місцевої школи, письменник Степан Панчук присвятив колишньому своєму учневі Герою-захиснику України вірш «Не плач…»
Не плач, матусю, вже весною
З небес на листячко беріз
Зійдý ранковою росою
І вмию всю тебе від сліз
Смертельна рана знай, рідненька,
Мене вже зóвсім не болить
Та як лишéнь заплачеш, ненько,
Душа відразу защемить.
Тут ще таких, як я, багато,
Що винуваті без винѝ,
Та в Бога просимо завзято:
– Людське нещастя відверни!
Бо звідси вже не захистити
Тебе на скривдженій землі
І з цим, матусю, мусиш жити –
За це і все, прости мені…
Прости мені, за чорну днину
Й за те, що в ній завдав жалю,
Адже тебе і Україну
Я більше від життя люблю!
Віднині в сни твої тихенько,
Щоб не злякати, увійду
І що не встиг сказати, ненько,
Тобі вночі я розкажу…
Герої
