Тусюк Степан Степанович

Дата народження:

10.02.1972

Дата загибелі:

28.05.2022 (50 років)

Місце народження:

Україна, Волинська область, Ковельський район, Стара Вижівка

Місце проживання:

Україна, Волинська область, Ковельський район, Стара Вижівка

Місце загибелі:

Україна, Донецька область, Краматорський район, Слов'янськ

Місце поховання:

Україна, Волинська область, Ковельський район, Стара Вижівка

Завжди був доброзичливим та веселим

Степан Тусюк народився 10 лютого 1972 року. Був найстаршим у великій і дружній родині, яка є однією із найбільших на Старовижівщині. Хоча Тусюки походять із Глух, проте усі земляки називають їх синовцями. А ще знають братів-синовців як відмінних майстрів, котрі постійно трудяться на будівництві і звели не лище в нашому краї, а й далеко за його межами десятки, якщо не сотні хат.

Весела вдача, оптимізм, доброзичливість, працелюбність – такі характерні риси для усіх братів та сестер Тусюків. Завжди веселим і життєрадісним, зі своєрідним почуттям гумору був і Степан. Водночас йому як найстаршому часто доводилось підбадьорювати інших, допомагати в тій чи іншій справі. У нього добре виходило і організовувати спільну роботу, і влаштовувати відпочинок для усієї родини. Не дивно, що у кожного з її представників залишились у пам'яті свої особливі світлі спогади про Степана, які напередодні річниці смерті Героя записала племінниця Іванна Мазур [1].

Він змалку звик до праці, завжди підтримував своїх братів та сестер, а згодом – їх дітей. Вже у 6 класі трудився на току у глухівському колгоспі. За зароблені кошти придбав велосипед, яким охоче катав молодших. Після закінчення школи став їздити по заробітках далеко від дому. Так на Дніпропетровщині познайомився зі своєю майбутньою дружиною Таїсією, яку привіз у рідне село. Один за одним у молодого подружжя з'явилось троє дітей: донька Катерина і сини Максим та Василь. Згодом сім'я придбала хату у Старій Вижівці і переїхала жити у селище.

Мрією Степана було збудувати нову простору оселю, яку він з великим ентузіазмом взявся реалізовувати, коли вже підросли сини і стали для нього найпершими помічниками. Блок за блоком, дошка за дошкою – і на подвір'ї виросло велике двоповерхове помешкання. «Зроблю, щоб тут було місце для усіх», – часто казав господар. На жаль, йому самому довго жити у ньому не судилося…

Війна застала Степана Тусюка за звичною для нього справою – на будівництві у Польщі. Ще кілька тижнів попрацював тут, а наприкінці березня 2022-го року повернувся додому. Його брат Павло на той час уже проходив службу у підрозділі територіальної оборони. Невдовзі у військо мобілізували і Степана.

Кілька тижнів підготовки, а далі старовижівчанина відправили захищати від ворога східні рубежі України. Попри тривогу рідних, старався їх заспокоїти, що обов'язково повернеться живим і здоровим додому, бо йому ще усіх племінників і племінниць треба одружити та заміж повіддавати. А ще ж обов'язково навчити свого онука Марка, як підросте, рибалити не гірше, як він сам…

28 травня 2022 року чорна звістка прийшла не лише у родину Тусюків, а й загалом на Старовижівщину, до усіх, хто знав Степана. На жаль, після запеклих боїв із окупантами по дорозі у військовий госпіталь його серце зупинилось. Загинув у місті Слов’янськ Донецької області.

Був похований Герой у Старій Вижівці 2 червня. Але десь далеко на Небесах у домі просторому та світлому продовжує жити його щира душа. Душа будівельника, який поклав своє життя, щоб його рідні та усі ми змогли збудувати щасливе майбутнє України.