Косарик Євгеній Петрович

Дата народження:

14.07.1992

Дата загибелі:

15.10.2022 (30 років)

Місце народження:

Україна, Волинська область, Ковельський район, Доротище

Місце проживання:

Україна, Волинська область, Ковельський район, Доротище

Місце загибелі:

Україна, Херсонська область, Бериславський район, П'ятихатки

Місце поховання:

Україна, Волинська область, Ковельський район, Ковель

Нагороди, відзнаки:

Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Довга дорога додому Євгенія Косарика

Війни! Скільки їх було в історії людства. І завжди - це страждання, сльози, втрата самого дорогоцінного в житті, біль... Таким болем для українських родин є російсько - українська війна, яка забирає цвіт української нації. Серед загиблих і випускник нашого навчального закладу Євгеній Косарик.

Євгеній Петрович Косарик - солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни, відзначився у ході російського вторгнення в Україну.

Євгеній Косарик народився 14 липня 1992 року в селі Доротище Ковельського району на Волині. Навчався у місцевій гімназії. Після її закінчення отримав фах столяра у ПТУ №5 м. Ковеля. Багато хто з односельчан звертались до нього за допомогою в облаштуванні осель. Хлопець ніколи нікому не відмовляв [4].

З 2014 року брав участь у бойових діях у АТО на сході України. Був важко пораненим у боях поблизу селища Новосвітлівка Луганської області. З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну був мобілізований та перебував на передовій [2].

Євгеній був заступником командира бойової машини, навідником-оператором гірсько-штурмового батальйону. Загинув ще 15 жовтня 2022 року поблизу населеного пункту П’ятихатки Херсонської області. То був важкий бій для наших військових, багато побратимів зазнали поранень. Довелося відступити. Євгеній прикривав відхід та евакуацію «трьохсотих» [3].

Дуже довгим видався шлях воїна, який вже мав бойовий досвід, з поля бою додому. Про події 15 жовтня розповідали дружині Єльвірі побратими Євгена Володимир Вишневецький, Євген Соловйов та інші бійці, які були того дня поряд. Вони тоді останніми виходили з бою. Мали дуже багато поранених, тому пробити позицію ворога було неможливо. Євген сказав: «Виходьте всі! Ми (з Володимиром) прикриємо». Деякий час їм ніхто не міг допомогти. Євгеній іще устиг передати по рації: «Забирайте «трьохсотих!». Багатьох тоді вдалося врятувати, а от Євгенія не знайшли…[1].

Євгеній Косарик мав великі плани на життя - хотів будувати будинок, де мав жити зі своєю дружиною Ельвірою. Тато Євгенія навчив його любити життя, довіряти та допомагати ближнім. Це батьківське кредо хлопець ніс до останнього свого подиху. Він був щирим українцем та патріотом своєї Батьківщини [4].

Його дружина довго шукала шляхи, аби повернути тіло коханого чоловіка додому. І ось через майже півроку з моменту його загибелі рідні, односельці, ковельчани змогли віддати останню шану загиблому. Мужній воїн, наш земляк віддав життя за Україну, за її незалежність, за майбутнє кожного українця.

Євгеній Косарик був удостоєний високих військових нагород під час участі в АТО.

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (2022р.) [2].

Євгенія Косарика поховали на Алеї Героїв міського кладовища.