Сень Сергій Васильович
Сень Сергій Васильович народився 22 липня 1966 року в селі Овлочин Турійського району. В сім’ї було 5 дітей, 3 дівчинки і 2 хлопчики, Сергій був самим молодшим у сім’ї.
Мій тато Сень Сергій Васильович пішов добровольцем. Двічі отримував відмову, а на третій раз, 3 березня 2022 року, згідно з військовою спеціальностю був зарахований старшим солдатом - водієм механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону військової частини А1008 14 ОМБР.
У перші дні перебував на кордоні з Білорусією, згодом перевели в Миколаївську область, де знаходився півтора місяці. Потім їх перекинули в Харківську область Ізюмського району в село Завгороднє, де й загинув 3 травня 2022 року.
Сергій дуже любив рибалку, згадує дружина. Працював на шахті. Займався тим, чого навчив колись батько: мурував печі, каміни, групки. Він був дуже люблячий тато і чоловік.
«Нам його дуже не вистачає, а особливо найменшій доньці. Чому так сталося, я не можу в це повірити. Нам здається, що закінчиться війна, буде Перемога - і він зайде до хати, але, на жаль, це не можливо і цього ніколи не буде…» - із сумом каже Алла Семенівна.
Сень Сергій Васильович похований в м. Нововолинськ на Алеї Слави Героїв.
Посмертно нагороджений Орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Слава Україні!
Героям Слава!
Смерть ворогам!
Матеріали підготували:
Сень Яна Сергіївна, учениця 7-А класу Нововолинського ліцею №7
Масон Ольга Василівна, учитель Нововолинського ліцею №7
Герої