Висоцький Петро Зіновійович

Народився 24 березня 1966р. в селі Бужанка Іваничівського району Волинської області в багатодітній сім’ї, мав три сестри і шість братів. Закінчив Бужанківську восьмирічну школу, пішов навчатися у Володимирське ПТУ на спеціальність «тракторист».

У 1984 році був призваний в армію, і служив в республіці Польща. Після служби працював у колгоспі « Росія» трактористом . Одружився з Огороднійчук Наталією, виховували двоє синів, але дружина рано померла. Після розпаду колгоспу пішов працювати на завод СТО, в ливарний цех.

Був мобілізований в кінці травня 2022р. і загинув 2 липня 2022р. у селі Берестово Донецької області.

Одна з розповідей  його побратима була про те що , як тільки частину дороги розмінували, то ми ще два дні займалися з хлопцями розмінуванням, наші сапери розмінували підхід до точки з якої ми заходили, щоб могли на броні проїхати. Цих 4км було до точки з якої ми мали зайти. Пішки по протоптаній стежечці нашими саперами, нашою розвідкою ми зайшли це було 20 числа,і відразу після цих 4 км вступили в бій. Попередньо був розроблений план по заходу, тобто наші бійці були розділені на певні групи, в кожної групи була своя задача. Хлопці пішли в бій, там ми і понесли перші втрати. Були і 300 багато і 200-ті , кого змогли винесли зразу. Тобто бій тривав до години часу, але втрат було багато, по нас спрацювала їхня артилерія, їхні гради,міномети. По попередній інформації кількість ворога була менша 100 чоловік, але по факту, як виявилося там був майже цілий батальйон. Вони себе дуже гарно,скритно вели. Були переодягнуті в цивільних, ходили, я думаю якби операція пройшла так як планувалося зі всіх сторін одночасно всі зайшли то нашим сусідам невдалося б спочатку прорватися, бо весь вогонь був на нас. То ми перегрупувалися і змогли винести трьохсотих. Один з трьохсотих був дуже важкий,то він просто на руках у хлопців помер.

Ви змусили їх тікати?

Фактично так, ну вони розуміли, що вони вже не протримаються довго. Коли ми знайшли то вже знайшли своїх побратимів, двох полеглих орки закопали на задньому дворі біля городів, ми повернули тіла їх додому, але життя вже не повернеш.

Будемо молитися за всіх захисників знайомих і незнайомих, а Бог ім'я їх кожного знає.

СЛАВА БОГУ

СЛАВА НАШИМ ГЕРОЯМ- ЗАХИСНИКАМ.

І СЛАВА УКРАЇНІ!

Матеріали підготували:

Висоцький Максим, учень 8 класу Бужанківського ліцею імені Миколи Корзонюка Поромівської сільської ради Волинської області

Науковий керівник: Форняк Алла Валеріївна,  заступник директора з виховної роботи , вчитель зарубіжної літератури Бужанківського ліцею імені Миколи Корзонюка