Кравчик Юрій Леонідович

Волинянин Кравчик Юрій Леонідович – Герой України

Україна сьогодні переживає найбільше випробування у своїй новітній історії – збройну боротьбу за незалежність і територіальну цілісність проти російського агресора. У цій війні ми вже маємо тисячі поранених і загиблих мужніх оборонців. Вони стоять в одному ряду з поколіннями борців за волю і державну самостійність.

Український народ завжди з повагою ставився до своїх героїв, мав традицію поховання та увічнення полеглих. Віра і впевненість у тому, що у випадку загибелі на полі бою держава не забуде, а жертовність буде пошанована є дуже важливою складовою підняття морального духу військовослужбовців. Вшанування пам’яті борців і популяризація подвигів на державному рівні є вкрай необхідним завданням також і для формування національної ідентичності. Серед захисників Батьківщини, в тому числі серед полеглих воїнів, також є уродженці та мешканці нашого краю, а саме ковельчанин Юрій Леонідович Кравчик.

Ковель втратив ще одного Героя.                                            

Народився Кравчик Юрій у м. Ковелі 4 квітня 1970 року. У 1985 році після закінчення восьмирічної школи № 9 вступив до СПТУ № 2 м. Здолбунова Рівненської області. У 1988 році здобув спеціальність помічника машиніста тепловоза. [1]

В період з 1988 — 1990 рр. – проходив строкову військову службу.

З грудня 1990 р. по вересень 2011 р. працював помічником машиніста, слюсарем та машиністом у локомотивному депо Ковель. З початку повномасштабної війни росії проти України добровольцем пішов до Ковельського об’єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки. 27 лютого 2022 року призваний по мобілізації до ЗСУ. Стрілець мотопіхотного відділення мотопіхотного взводу мотопіхотного батальйону Юрій Кравчик воював на сході України.

Від гірких сліз мами, усіх рідних розривалось серце кожного, хто прийшов на площу Героїв Майдану, щоб провести в останню путь захисника України Юрія Кравчика.[2, 3] Близькі та знайомі Юрія згадують його лише добрими словами: прекрасний син, батько, дідусь, друг, світла, хороша людина. Він – справжній патріот своєї держави. Юрій Леонідович не міг залишатися осторонь, адже розумів: якщо сидіти, склавши руки, то ворог прийде сюди.

Юрію Кравчику було 52 роки. У нього залишились мама, донька, син, онук. Поховали Героя у рідному селі Стеблі Ковельського району на місцевому кладовищі поряд із батьком. [4]  За мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові Кравчику Юрію Леонідовичу присвоєно звання «Почесний громадянин міста Ковеля» (посмертно) (рішення Ковельської міської ради від 28 липня 2022 року №24/38). [3]

За даними Книги пам’яті полеглих за Україну, з 2014-го, станом на 1 грудня 2021 року загинули 4490 українських воїнів. Повномасштабне вторгнення росії 24 лютого 2022-го відкрило нову сторінку героїзму, стійкості та, на жаль, втрат.

Цього року, поки триває війна до перемоги, ми не можемо ані знати точну кількість, ані назвати всіх поіменно, ані розповісти всі історії. Але ми впевнені, що українське суспільство докладе всіх зусиль, щоб наші загиблі герої були в нашій пам’яті не абстрактною цифрою. Щоб вони отримали максимальну шану, якої тільки заслуговують ті, хто віддав життя за свою країну. Щоб наша пам’ять про них була живою.

Пам’ятаємо і будемо пам’ятати.

Матеріали підготували:

Шунь Марія, учениця 9 класу Закладу загальної середньої освіти І-ІІ ступенів № 9 міста Ковеля.

Науковий керівник: Бондар Ірина Степанівна , вчитель історії та правознавства ЗЗСО І- ІІ ступенів № 9 м. Ковеля, Волинської області.