Іванищук Павло Аркадійович
Павло Аркадійович Іванищук народився 9 серпня 1976 року в селі Банилів-Підгірний на Сторожинеччині в багатодітній сім’ї, де був найменшою дитиною. З раннього дитинства батьки привили йому любов до праці, відповідальність, навчили серйозно ставитися до роботи та приділяти увагу деталям. Після закінчення місцевої школи хлопець залишився працювати в селі, бо довелося доглядати за хворою матір’ю. Був щирим та співчутливим. Через проблеми зі здоров’ям не був призваний до лав Збройних Сил України.
У 2015 році доля привела Павла Іванищука у село Запша, на Путильщину. Одружившись, працював у різних сферах, захоплювався садівництвом. Павло разом із дружиною Людмилою, як каже народна мудрість, посадили дерева, побудували будинок, викопали криницю та виховували двох дітей. Після 24 лютого 2022 року життя змінилося, в Україну нагло вдерлася рашистська орда. На захист рідної землі стали мужні і сильні духом захисники, патріоти, для яких Україна понад усе. 28 травня 2022 року отримав повістку і Павло Іванищук та не вагаючись пішов захищати незалежність України, рідну землю та щасливе майбутнє дітей, хоча раніше ніколи не був військовою людиною через стан здоров’я.
Односельчани згадують, що Павло був патріотом, яскравим прикладом незламного та сильного духом воїна-захисника, який не міг залишитись осторонь, коли Україна потерпає від повномасштабного російського вторгнення.
Пройшов складні військові випробування на Житомирщині, в Краматорську. Служив сапером у відділенні інженерно-саперного взводу аеромобільного батальйону 81 бригади десантно-штурмових військ Збройних Сил України та проявив себе сміливим воїном. Йому знадобилися виховані з дитинства зібраність, уважність, терплячість та відповідальність, а ще витривалість, практичність та кмітливість горянина. Працював сапером, розміновуючи небезпечні ділянки, не раз рятуючи життя побратимів.
Поліг Павло Іванищук 24 вересня 2022 року, виконуючи бойове завдання біля населеного пункту Новоселівка Краматорського району Донецької області, отримавши смертельне поранення.
Поховано Героя 3 жовтня 2022 року з військовими почестями на кладовищі у Путилі. У воїна залишилися дружина та діти.
«Війна забирає кращих…Гіркота втрати стискає серце, болить душа, коли все частіше доводиться прощатися назавжди з воїнами-Героями, які поклали життя за щасливе майбутнє України в боротьбі з ворожою рашистською навалою, з якими пліч-о-пліч ділили складні будні війни, брали участь в боях, виручали та підтримували один одного » – з гіркотою згадують побратими.
Вічна пам’ять Героям!
Герої
