Воробей Ярослав Миколайович

Дата народження:

20.05.1992

Дата загибелі:

02.08.2022 (30 років)

Місце народження:

Україна, Волинська область, Ковельський район, Ковель

Місце загибелі:

Україна, Донецька область, Бахмутський район, Соледар

Місце поховання:

Україна, Волинська область, Ковельський район, Нова Вижва

Військова служба:

Стрілець-снайпер, 14-та ОМБР імені князя Романа Великого.

Воробей Ярослав - приклад патріотизму та мужності

Повномасштабне вторгнення російських військ в Україну принесло кровопролиття та перекреслило мрії багатьох молодих українців. Чимало юнаків і дівчат пішли добровольцями до війська, щоб зі зброєю в руках захищати свою країну від російської агресії, долучилися до лав територіальної оборони, вчаться надавати медичну допомогу пораненим, займаються волонтерством. Докорінно змінила війна і життя загиблого героя Воробея Ярослава Миколайовича.

Народився Ярослав 20 травня 1992 року в м. Ковелі. Навчався у школі №10. За 9 років навчання його згадують як відповідального, доброго, безвідмовного, товариського та безконфліктного учня. Закінчив професійно-технічне училище №5, де отримав професію різьбяра по дереву. У 2010-2011 роках проходив строкову військову службу (стрілець 3 відділення 3 взводу 4 роти 2 стрілецького батальйону військової частини 3021). Нагороджений нагрудним знаком “За зразкову службу” 2 ступеня. Після військової служби працював меблярем [1].

З 25 березня 2015 року по 29 березня 2016 року приймав безпосередню участь в проведені антитерористичної операції, в тому числі в активних бойових діях по звільненню території України від незаконних збройних формувань ДНР. Захищав суверенітет та територіальну цілісність України в районах смт Райгородка Луганської області, м. Артемівськ та м. Авдіїівка Донецької області. Виконував обов’язки командира відділення.

За час проходження служби на посаді старшого стрільця 1 мотопіхотного відділення 1 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти військової частини польова пошта В 2287, старший солдат Воробей Ярослав Миколайович зарекомендував себе з позитивного боку, як дисциплінований військовослужбовець, фахівець своєї справи. До службових обов’язків ставився відповідально, з поставленими йому завданнями справлявся в повній мірі та в зазначений термін. Під час виконання службових обов’язків проявляв активність та старанність. У службі був принциповий, наполегливий, ініціативний. Володів різними видами стрілецької зброї. Зокрема СВД, АК-74, ПКМ, ручними гранатами, мав навички водіння та ведення вогню з озброєння БРДМ-2. Нагороджений грамотами командування за самовідданий захист держави і українського народу, сумлінне, бездоганне виконання службових обов’язків, високу майстерність та професіоналізм, вагомий внесок у виконання бойових завдань у складі 16 окремого мотопіхотного батальйону на території Донецької та Луганської областей та з нагоди 24-ої річниці з Дня Збройних Сил України.

У зв’язку з ротацією повернувся додому. Попри важкий емоційний стан, постійно прагнув повернутись до побратимів у зону АТО. Але змушений був працювати періодично в Польщі, щоб лікувати та доглядати хвору маму, з якою завжди мав тісний зв’язок. Після смерті матері на його руках , виїхав на постійну роботу за кордон у Польщу, місто Зелена Гура, де працював на заводі «Smulders» маляром металевих конструкцій, мав золоті руки [3].

З початком повномасштабної російської агресії повідомив сестрі, що відпрацює 2 тижні та звільниться, щоб повернутись додому захищати Батьківщину. Але вже 26 лютого він перетинає кордон і, навіть, не побачивши рідних, зранку звертається до Ковельського об’єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки з проханням взяти його назад до 1 мотопіхотної роти, але отримав відмову, через повну комплектацію цього військового підрозділу. На наступний день Воробей Ярослав, звернувся знову, але теж пішов з нічим. На третій день, після його звернення, був взятий на службу ЗСУ у прикордонні війська та, завдяки своїй наполегливості, згодом, був направлений в зону активних бойових дій. Рідні переконували його відмовитись від свого задуму, але він повторював: « Хто як не я! Я повинен вас захистити!». Ярослав був неодружений, але мав батька, Миколу Гнатовича, сестру Оксану з племінниками-похресниками та брата ієромонаха Феодосія, який постійно підтримував його своїми молитвами.

Спочатку Воробей Ярослав воював у складі 14-тої бригади мотопіхотного батальйону у Харківській області, а згодом був передислокований у Донецьку область. Під час служби дивував побратимів своїм спокоєм, сміливістю та безстрашністю.

Стрілець-снайпер, старший солдат Ярослав Воробей, загинув 2 серпня 2022 року поблизу міста Соледар Донецької області. Виконуючи бойове завдання по зачистці населеного пункту його група потрапила під артилерійський обстріл після наведення російського БПЛА. Солдат був найближче до вибуху і прикрив своїм тілом побратимів від гарматних уламків, що повністю пронизали його тіло, не зважаючи на бронежилет. Завдяки цьому геройському вчинку 5 військових, що були з ним, залишились живими. Рідні дізнались про смерть Ярослава лише 7 серпня. Поховали бійця на кладовищі села Нова Вижва, поряд із матір’ю [2].

Ярославу Воробею назавжди залишиться 30... Він був ровесником незалежності Україна та віддав своє життя за неї. Світла і мужня людина. Його життя, мрії, плани обірвала війна.

Спогади першої вчительки Давидюк Оксани Олексіївни

До нашого рідного міста увірвалась жорстока війна. Це страшне сьогодення з відчаєм, кров’ю, сльозами, боротьбою, непримиренністю та великою вірою в майбутнє.

На жаль, в цій боротьбі ми втрачаємо рідних, близьких, друзів. Мені, як вчителю, довелось пережити втрату мого учня, Воробея Ярослава.

Минуло більше як 20 років, але в пам’яті постає уважний та слухняний син, брат, дисциплінований та ввічливий учень. Він переступив поріг школи у вересні 1999 року. Хлопченя з великими карими очима , що випромінювали допитливість, сором’язливість та чуйність. Але з поміж інших його вирізняла усмішка, яка була завжди щирою та милою, з гарненькими ямочками на щічках і так йому личила.

З маленького хлопчика виріс мужній захисник нашої Батьківщини, який віддав своє життя за світле і вільне майбутнє. Пам'ять про Ярослава залишиться у моєму серці назавжди. Він прожив так мало, але зробив так багато! Слава герою!