Мовшук Сергій

Майбутній герой народився 7 червня 1973 року в с. Дубечне. З 1980 по 1988 навчався в школі с. Дубечне. Після здобуття базової освіти, навчався у Старовижівському ПТУ на електрика. Впродовж наступних років працював за кордоном за спеціальністю.

У 2014 році брав участь в АТО.

З 24 лютого 2022 р., коли почалось повномасштабне вторгнення Росії на територію України, Сергій пішов добровольцем. Воював у складі 14 ОМБр ім. Князя Романа Великого. Загинув 18 травня 2022 р. в селі Яковлівка Бахмутського району Луганської області при наступі російських військ внаслідок артилерійського обстрілу. Поховання героя відбулося 25 травня в селі Рокита Ковельського району Волинської області. За героїзм і проявлену відвагу Сергія Мовшука нагородженно орденом “За мужність 3-ого ступеня”(посмертно).

Кожен день, ціною власного життя, ЗСУ захищають нас. Ми ніколи не маєм забувати про це і з повагою ставитися до наших героїв. Україна обов’язково переможе.

Спогади однокласниці Махун Людмили Петрівни
(1973р.н, жительки с. Дубечне)

“Сергій Мовшук був моїм однокласником. В молодших класах сиділи якийсь час за однією партою. Малий Сергійко, жвавий на перервах, на уроці сидів уважно слухаючи першу вчительку Раїсу Порфирівну Зинюк. Постійно підсував підручники, щоб мені було зручно читати. Був добрий та уважний з дитинства. В старших класах був веселий та жартівливий. На збиранні картоплі в місцевому колгоспі ім. Ілліча у сьомому чи восьмому класі – пам’ятаю як Сергій постійно перебігав зі свого рядка до дівчат, допомагаючи віднести важкі відра та постійно жартуючи. Коли у 2014 році (після АТО) зустріла Сергія – було помітно як він змінився: зосереджений, мовчазний. В очах біль та все ж посміхнувся: ”Проженемо нечисть. Недопустимо сюди”. Дякую, Сергію, що стояв до останнього.