Пянтковський Сергій Григорович

Герої не вмирають… Сергій Пянтковський

Впродовж сторіч Україна, за влучним висловом великого французького філософа Вольтера, завжди прагнула волі. Часто цей шлях був усіяний війнами, голодоморами, міжусобицями й інтригами.

І все ж історія України – це передусім величні прагнення і неймовірна жертовність, героїзм і відвага. Складний і героїчний історичний шлях, яким пройшли українці, гідний великого європейського народу.

Пянтковський Сергій Григорович народився 16 серпня 1974 року в місті Луцьк. Навчався у міській загальноосвітній школі № 3, яку закінчив 1991 року. По закінченню школи вступив в ПТУ № 6. Під час навчання працював на Луцькому автомобільному заводі слюсарем-інструментальником. 24 листопада 1994 року був призваний на строкову службу в армію. Армійська служба тривала до 19 жовтня 1994 року, службу проходив у лавах Національної гвардії України. По завершенню строкової служби, був прийнятий знову на Луцький автомобільний завод, де працював до 14 березня 1996 року.

Після звільнення з заводу, служив в органах внутрішніх справ України в Волинській області. Працював в УМВС України 3 роки 8 місяців, був звільнений по стану здоров’я. Після тривалого лікування працював охоронцем в приватних фірмах, займав посади від начальника охорони до заступника директора. Найбільше часу працював в охоронній фірмі ДП «Арсенал СТ-4», з 5 вересня 2005 року по 13 лютого 2017 року. Останні роки перед російським наступом працював у Чехії. Поїздки додому були короткотривалі, але завжди Сергій піклувався про своїх рідних, близьких, не забував і про племінників. При перших обстрілах відразу повернувся в Україну. Добровільно пішов в військкомат для захисту країни.

Мобілізований 4 березня 2022 року в 14 бригаду імені князя Володимира Великого, яка базується в місті Володимир Волинської області. 6 березня вирушив в сторону Миколаївської області на бойове злагодження в пункт Новохристофорівка. Перший бій прийняли в місті Овруч, Житомирська область, далі перебазувалися на Червону долину, Миколаївської області. Сергій був старшим групи, тобто прокладав маршрут для особового складу до пункту призначення. При нерівному співвідношенні сил, мінометний розрахунок з трьох чоловік, в складі якого був Сергій, під час виконання бойового завдання, знищили близько 120 чоловік ворожої піхоти. Це стало можливим завдяки вмілим діям бійців мінометного розрахунку. Загинув Сергій 13 квітня 2022 року в селі Партизанське, Миколаївської області. Поховали воїна на Алеї почесних поховань у селі Гаразджа Луцького району.

Матеріали підготували:

Маковська Анна, учениця 7-Б класу комунального закладу середньої освіти «Луцький ліцей №3 Луцької міської ради Волинської області»

Науковий керівник: Прохор Інна Леонідівна, вчитель історії комунального закладу загальної середньої освіти «Луцький ліцей №3 Луцької міської ради Волинської області»