Гальчун Петро Миколайович

Гальчун Петро Миколайович народився 7 липня 1971 р. у с. Хорів Локачинського району Волинської області. Закінчив початкову школу у рідному селі. Середню освіту з 1981 по 1986 р. здобув у Старозагорівській школі.

У 1986-1987 рр. проходив навчання у Львівській республіканській школі кіномеханіків та отримав кваліфікацію кіномеханіка першої категорії. З 1987 по 1988 рік працював на посаді кіномеханіка у будинках культури сіл Хорів та Новий Загорів. З січня по липень 1988 р. навчався у Торчинському ПТУ за спеціальністю «тракторист-машиніст третього класу». З липня 1988 по березень 2002 р. працював трактористом у колгоспі «Перше травня», згодом перейменовано в СВК «Хорівський». Робота була перервана проходженням строкової служби в армії.

З листопада 1989 по вересень 1990 р. проходив військову службу на посаді водія. Звільнений зі служби був раніше, оскільки потрапив у лікарню з виразкою шлунку і, згідно з висновком лікаря, більше не міг проходити службу.

У січні 1992 р. одружився. У 1992 та 1993 р. у нього народились дві доньки.

Після розпаду колгоспу і втрати офіційної роботи – почав їздити за кордон аби заробити кошти для сім’ї. Під час сезонних робіт працював комбайнером. Петро Гальчун добре розумівся на техніці – до нього неодноразово звертались односельчани аби полагодив ту чи іншу побутову техніку.

Після початку широкомасштабного російського вторгнення Петро брав участь в чергуваннях на організованому у селі блокпості. Коли у березні з’явилась інформація про те, що Локачинська селищна рада формує ДФТГ (Добровільне формування територіальної громади) відразу туди записався. Наприкінці березня йому вручили повістку до військкомату. 28 квітня 2022 р. був призваний першим відділом Володимир-Волинського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Волинської області на військову службу у 24-ту окрему механізовану бригаду імені короля Данила. Військове звання – рядовий. Перебував на посаді водія розвідувального взводу військової частини А4084.

Через три тижні підготовки, 16 травня батальйон, у якому він перебував, був відправлений на Бахмутський напрямок ведення бойових дій. Петро неодноразово вивозив з гарячих точок і бійців і місцеве населення. Вночі 2 червня його автомобіль зазнав аварії. Через отримані травми, Петро був відправлений у госпіталь, згодом у лікарню у Дніпрі. Пройшовши там обстеження його відправили на лікування у м. Хмельницький. Після лікарні, з 6 липня по 4 серпня отримав у відпустку на лікування за станом здоров’я.

Згідно з офіційними даними загинув 12 вересня 2022 року під час наступальних дій поблизу населеного пункту Зелений Гай Миколаївської області, потрапивши у ворожу засідку отримав поранення несумісне з життям. Висновок лікаря: уламкові сліпі поранення тулубу з пошкодженням внутрішніх органів.

Проте насправді 13 вересня Петро був ще живий. Про це свідчать дані його телефона. Зокрема всю ніч 13 вересня він переписувався (повідомляв про поранення і просив його забрати) і телефонував до свого командира. А о 8:28 13 вересня він одну хвилину розмовляв по телефону зі своїм другом і однокласником. І ця інформація ніяк не вкладається у головах рідних людей.

Поховали Петра Гальчуна 16 вересня 2022 р. на кладовищі у рідному селі Хорів. Попрощатись з Героєм прийшли односельчани та жителі навколишніх сіл. У пам’яті людей він залишився доброю, привітною, завжди готовою допомогти людиною.