Кунчик Ігор Анатолійович

Герой з перший днів повномасштабного вторгнення пішов у військкомат та був призваний до лав ЗСУ. Брав участь у найзапекліших боях за визволення Батьківщини.

Народився Ігор 12 грудня 1983 року в селі Підбереззя Горохівського району Волинської області. Родина була велика, із пʼтьох синів мами Ніни, Ігор був найменшим. Рано втратив батька. Середню освіту здобув у сільській школі. Продовжив навчання у Луцькому вищому професійному училищі №9 де отримав професію - електрозварник ручного зварювання.

Строкову службу з 2002 -2003 рр. проходив у військовій частині А 1625, яка знаходиться у Львівській області, Жовківському районі, м. Рава-Руська.

Трудову діяльність розпочав на виробничо-проектно-комерційному підприємстві “Тепло технологія” на посаді слюсаря-сантехніка у 2005 році.  Пізніше працював у ВАТ “Горохівське АТП-100764” на посаді електрогазозварювальника 5 розряду. У 2007 році працював охоронником супермаркету в магазині “Колібріс №5”. Не оминула Ігоря і доля заробітчанина. Неодноразово їздив у Польщу, працював на різних роботах. 

Був одружений, але сімейне життя не склалося. 

Від 14.01.2015 року призваний у Збройні Сили України на підставі Указу Президента України “Про часткову мобілізацію”.

Згідно довідки Кунчик Ігор Анатолійович в період з 08.10.2015 року по 29.02.2016 року та з 13.03.2016 року по 24.10.2016 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції м. Костянтинівка, с.Зайцеве, м. Авдіївка Донецької області у складі військової частини польова пошта В 1611, стрілець- номер обслуги 2 аемдр.

Згідно тексту службової характеристики Ігор зарекомендував себе з позитивної сторони, спроможний якісно виконувати поставлені завдання. За сумлінне виконання службових обов’язків неодноразово отримував подяки та відзнаки командування.

Указом президента №411 від 26.09 2016 року солдата Кунчика Ігоря Анатолійовича, стрільця-номера обслуги 2 відділення 3 аеромобільно-десантного взводу 2 аеромобільно-десантної роти 90 окремого аеромобільного батальйону імені Героя України старшого лейтенанта Івана Зубкова 81 окремої аеромобільної бригади військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період звільнений в запас.

У 2018 році Ігор вдруге укладає контракт строком на 6 місяців, вже як рядовий, старший водій 2 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти військової частини А 1186. А у жовтні продовжує його ще на один рік .

Приймає участь в операції об’єднаних сил, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.(Дод.6) З 10.10.2021 р. у зв’язку із закінчення строку контракту звільнений в запас. 

24 лютого відбувся черговий акт російської агресії — повномасштабне вторг­нення, що змінило життя не тільки України, а й усього світу. Війна принесла українцям багато горя, жаху, непоправних втрат, проте на тлі страшних випробувань закріпилася жага Перемоги та віра в неї. 

25 лютого 2022 року, Ігор знову, на підставі наказу Верховного ГК ЗСУ від 22.02.2022 р. №2 “Про призов резервістів”, призваний у Збройні Сили України в особливий період, військова професія - навідник.

Під час захисту Батьківщини, у бойовій обстановці, під час виконання бойових завдань з відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації проти України, внаслідок мінометного обстрілу в районі населеного пункту Білогорівка Сєвєродонецького району Луганської області отримав поранення голови. Наслідком якого було видалено ліве око. Був евакуйований для подальшого лікування до ОКЛМ м. Дніпро.

На підставі статей 31б, 75г, 12в графи ІІ Розкладу хвороб ТДВ Кунчика І.А. визнано непридатним до служби у високомобільних десантних військах, плавскладі, морської піхоти, спецспорудах.

Після довготривалого лікування 30 серпня 2022 року Ігоря було направлено у військову частину А 1008 у м. Володимирі Волинському в 14 окрему механізовану бригаду імені князя Романа Великого.

Кунчик І.А. був нагороджений, але нагороди було втрачено під час війни.

30 березня перестало битися серце військового. Кунчика Ігоря похоронено у рідному селі поряд із могилою брата, який теж загинув на війні в серпні 2022 року.

Кожного ранку ми прокидаємось з надією, що сьогодні все буде добре. Нарешті ми почуємо таку бажану новину, що стало спокійно і тихо на Сході нашої держави. Але, на жаль, із засобів масової інформації ми чуємо про нові постріли градів, які забирають знову молоді життя. Важка це праця захищати мир! Багато чоловіків знаходяться у лавах збройних сил України. Вони залишили свої домівки, щоб захищати Україну, її волю, її незалежність. Багато з них пішли на війну добровольцями, як Ігор. Їм болить те, що розривають на шматки нашу землю, і ми віримо, що вони відстоять цілісність нашої держави, її волю, золоті жита і мир. Нам є що захищати, нам є що берегти!

І про таких людей, які віддали своє життя, ми не маємо права забути.