Лампік Микола Леонідович

Дата народження:

09.04.1973

Дата загибелі:

10.11.2022 (49 років)

Місце народження:

Україна, Волинська область, Ковельський район, Паридуби

Місце загибелі:

Україна, Харківська область, Чугуївський район, Першотравневе

Місце поховання:

Україна, Волинська область, Ковельський район, Паридуби

Військова служба:

14-та ОМБР імені князя Романа Великого.

Захисник України – Микола Лампіка

"Хочу, щоб в Україні майоріли тільки жовто-блакитні кольори" - так завжди говорив Микола.

Лампіка Микола Леонідович народився 09.04.1973 року в селі Паридуби Старовижівського району Волинської області. Мама Лампіка Ольга Олексіївна, працювала у місцевому колгоспі, а пізніше техпрацівником у школі. Тато Лампіка Леонід Михайлович, працював обліковцем у місцевому колгоспі. Маленький Микола зростав веселим та кмітливим хлопчиком.

У 1980 році пішов у перший клас Паридубської восьмирічної школи, яку закінчив у 1988 році. Продовжив своє навчання у Луківському ПТУ №22. У 1991-1993 роках проходив військову службу у Тернопільській області у місті Теребовля. Після закінчення служби протягом 1995-1998рр був військовослужбовцем за контрактом у Луківській ВЧ№0846. Пізніше працював кочегаром у місцевій школі, а коли був сезон працював комбайнером. У вільний від роботи час любив риболовити.

Після початку війни на Сході України неодноразово зголошувався добровольцем у військкомат, але отримував відмову оскільки мав статус багатодітного батька.

У 2017 році Микола підписав контракт на проходження військової служби в 14 окрему механізовану бригаду імені князя Романа Великого згідно військової спеціальності — водій-механік. З початком служби виконував завдання в районі проведення АТО на території Донецької та Луганської областей.

В день повномасштабного вторгнення 24 лютого Микола разом зі своїми побратимами тримали оборону Києва, пізніше відправлені у Житомирську область, а згодом у Миколаївську, Донецьку, Харківську області. За словами Миколи, він працював з тяжкою артилерією. Сидячи за кермом своєї машини, яку він називав "Ласточка" він мав змогу розбивати колону ворожих танків або інших броньованих цілей. Свою "Ласточку" Микола неодноразово використовував як бомбосховище, адже вона була броньованою і там було безпечно. Велику вдячність висловлював волонтерам, бо саме вони забезпечували всім необхідним, а особливо водою, на яку завжди був дефіцит.

На початку серпня 2022 року у Харківській області рятуючи побратима з-під обстрілів Микола отримав осколкове поранення, в результаті якого постраждало праве око. Операцію проводили у місті Дніпро, згодом Миколу направили на реабілітацію у Львів, а потім у Мукачево. На початку вересня того ж року воїн приїхав у рідне село. Назад на фронт Микола вже міг не повертатися через травму. На вмовляння рідних він відповів: "Мушу їхати там же ж мої хлопці, моя "Ласточка" я потрібен їм там." У середині жовтня він відправився у Харківську область.

Ранок 10 листопада 2022 року...

Побратими збираються на завдання...

У Миколи вихідний.

- Ні, я поїду з вами!

- Колю, не їдь, сьогодні не твій день.

- Ай, всерівно поїду, вам допоможу.

Близько 9 ранку Микола і його 4 побратима вирушили в дорогу.

До своїх позицій хлопці так і не доїхали. По дорозі вони потрапили під ворожий обстріл... Це був їх останній бойовий виїзд. Останній виїзд був і для "Ласточки".

Загинув Лампіка Микола у Харківській області, Чугуївського району поблизу села Першотравневе на 49 році свого життя. Похований був у рідному селі Паридуби 17 листопада 2022 року. [2]. У героя залишились дружина і троє дітей.

Сьогодні на колінах зустрічаємо і проводжаємо до лав Небесного легіону наших героїв[1].