Білоконь Богдан Сергійович

Білоконь Богдан народився в селі Захарівка Маріупольського району на Донеччині, звідки родом його батько Сергій.

У 1988 році сім’я переїхала в Грибовицю Іваничівського району. Тут Богдан пішов у школу, де закінчив 9 класів, середню освіту здобув у середній школі смт Благодатне. Богдан ріс цікавим і допитливим, працьовитим , чесним, спостережливим. Згадує мама - пані Євгенія:
« Мамо, дивись, яка гарна веселка». «Чи бачиш, мамо, он летять журавлі!». Дарував мамі польові ромашки і синьоокі волошки. У 2004 році закінчив Львівський державний інститут фізкультури за спеціальністю «тренер – викладач фізичного виховання».

У 2004-2005 році проходив строкову військову службу в 80 аеромобільній бригаді.

У 2005-2015 роках працював у УМВС України у Волинській області міста Нововолинськ дільничим інспектором у справах неповнолітніх, слідчим кримінального розшуку.

Богдан жив не тільки роботою. Він був добрим і люблячим сином, найкращим братом – турботливим і уважним, світлим і ніжним, чуйним і відповідальним. А ще щедрим і гостинним. Душевним і щирим співрозмовником. Доброзичливим і надійним товаришем. Всього в житті досягав самотужки. Навчився грати на гітарі і гарно співав. Захоплювався спортом і грав у футбол, займався боксом. Не раз виборював призові місця.

Богдан любив землю і вона щедро дякувала йому за турботу гарним урожаєм.

Троянди й виноград – Красиве і корисне, - це про нього сказав М. Рильський.

Богдан посадив 40 сортів винограду, заклав фруктовий сад. Все обійстя Білоконів потопає в розкішних трояндах – Богданова турбота.

Богдан багато читав, цікавився історією – минулим і сучасним.

 У 1999 році, коли вступав до Київського інституту управління та зв’язку, у заяві написав: "Хочу стати офіцером збройних сил України, щоб присвятити своє життя захисту України".

У 2014 році виконував завдання по захисту України в Харківській, Луганській області в складі групи працівників міліції.

24.02.2022 добровольцем пішов на фронт. Житомирська, Київська, Дніпропетровська, Миколаївська, Харківська – така географія воєнних доріг Богдана.

Одного дня Богдан і троє побратимів пішли в розвідку і натрапили на ворожу засідку. Богдан оборонявся до останнього набою. Його не вбили – спалили вогнеметом «шмель».

8 травня 2022 рік. Мешканці Грибовиці – дорослі і діти – стоять вздовж дороги, яка застелена весняними квітами і тюльпанами, нарцисами. Червоні троянди – як кров, пролита з Україну, жовті нарциси – розлука. Наближається скорботний кортеж. Мешканці стають на коліна – віддають останню шану воїну – захиснику.

Богдан навічно залишився 40-річним. Молодим. Вічна пам'ять герою.

За особисту мужність і самовіданні дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Президент України Володимир Зеленський посмертно нагородив орденом «За мужність» ІІІ ступеня солдата Білоконя Богдана Сергійовича.

Слава Україні! Героям слава!

Матеріали підготували:

Музичук Ангеліна, учениця 9 класу Грибовицької гімназії імені Ігоря Кантора Нововолинської міської ради Волинської області

Гришина Ольга Степанівна, вчитель  української мови і літератури Грибовицької гімназії імені Ігоря Кантора Нововолинської міської ради Волинської області