Бандура Олександр Іванович

«Бандерос» – наш Герой

…Герої не вмирають, герої поміж нас,
Вони нас захищають, коли приходить час.
Герої не вмирають, вони завжди живуть,
У себе я питаю, чого так рано йдуть...

Історичний час безупинно мчить вперед, позаду залишилися криваві роки німецько – радянської війни, жахіття війни в Афганістані, але і сьогодні немає спокою на рідній землі.

На Сході України триває повномасштабна війна… Російсько-українська війна, що почалася 2014 року з анексії Криму та збройного конфлікту на Донбасі, виявила нових героїв: «кіборги», учасники боїв за Іловайськ, Дебальцеве, Мар’їнку, Краматорськ, Авдіївку, Слов’янськ Маріуполь, Бахмут тощо. З початком повномасштабної війни зазвучали імена нових героїв.

І скільки все-таки є патріотів, які йдуть, не вагаючись, воюють за Батьківщину, за нас помирають й отримують поранення. Саме зараз час показує, хто чого вартий. Раніше бачили героїв лише в гостросюжетних фільмах, а сьогодні вони живуть поруч з нами. Кажуть, люди сильні доти, доки відстоюють сильну ідею. Тому головне завдання українців - вберегти свою Батьківщину. Хлопці, які перебувають на сході, стали героями нашого часу. Такі герої є і в нашому селі Кримне. В різні періоди вони несли на Сході військову службу і сьогодні захищають наше мирне сьогодення.

Щодня Україна втрачає своїх найкращих синів і дочок у кровопролитній загарбницькій війні, яку веде росія. Щодня українців обпікає біль втрати своїх співвітчизників. Одним серед них є і наш односельчанин Бандура Олександр Іванович, позивний «Бандерос»

Бандура Олександр Іванович народився в с. Кримне Старовижівського району 3 лютого 1974 р.    У 1991 р. Саша закінчив ЗОШ І – ІІІ ст. с. Кримне. Протягом 1992 – 1994 рр. проходив строкову службу Харківському військовому окрузі на посадах механіка – водія та начальника електростанції. Після служби в армії працював різноробочим, будівельником. Мав «золоті руки». Про таких, Саша, говорять «майстер на всі руки».

В 1999 році одружився. Дружина Світлана Адамівна працює кухарем у ДНЗ « Малятко». Подружжя раділо появі доньки Богданки, будувало плани на майбутнє. Сьогодні Богдана учениця 6 класу.

Події, що відбулися у нашій країні в 2014 році, не залишили байдужим Олександра. Як справжній патріот, він не міг залишитися осторонь того, що відбувається на Сході нашої держави і з вересня 2014 року пішов добровольцем виконувати військовий обов’язок в зоні проведення АТО.

З 2 вересня 2014 р. був мобілізований до лав ЗСУ та перебував у розпорядженні 24 ОМБ, яка захищала м. Лисичанськ, села Кримське, Жолобок, Донецьке, Гірське, Тошковка, блокпости Бахмутської траси. Згідно військової спеціальності –  гранатометник. Звільнений у запас -18 вересня 2015 р.

24 лютого 2022 р., коли розпочалось повномасштабне вторгнення росії в Україну, був мобілізований до лав ЗСУ та перебував у розпорядженні 14 ОМБ імені князя Романа Великого. Тричі був поранений в травні, липні та листопаді 2022 року Після останнього поранення в грудні 2022 року, отримав відпусту. 23 січня попрощався з рідними і повернувся в частину. Дружина згадує: коли збирався повертатись в зону бойових дій сказав: «Пробач, але інакше я не можу. Хто як не я захистить вас з донькою?».

Під час виконання бойового завдання загинув в результаті ворожого обстрілу 15 лютого 2023 року в районі населеного пункту Гряниківка Куп'янського району Харківської області.

Поховали героя в рідному селі 21 лютого 2023 року.

Могила солдата… Одна-єдина на кладовищі серед інших поховань односельців навпроти вікон рідної домівки. Неподалік від могил тата і мами. Сумовита, мовчазна. Майорить над нею прапор України, високо-високо. І височітиме він там завжди, нагадуючи людям, що там спочиває наш Герой, той, хто «ніби фенікс із вогню воскрес».

Вiчнa пaм’ять, шана і слава Гepoю Укpaїни.

САША – НАШ ГЕРОЙ

Травень…останній місяць весни. Поспадали вербові котики, відцвів бузок, ластівки повернулися до своїх гнізд. Саме в цю пору лунає на шкільному подвір’ї останній дзвоник. Двоник, який був таким довгоочікуваним для мене і моїх однокласників, серед яких -  Бандура Олександр Іванович. Але для всіх однокласників він був Саша…просто Саша…Хлопчина із серйозними, розумними та добрими очима. Він вирізнявся серед хлопців-однокласників урівноваженістю, впевненістю в собі, а головне, завжди мав власну думку, яку відстоював. Дискусії, які виникали у нас на уроках історії, були цікавими, захоплюючими та емоційними, і Саша був активним їх учасником. Чомусь, найбільше у пам’яті закарбувалися, саме, уроки історії і той невдаваний патріотизм, яким володів Сашко.

Життя продовжувалося, позаду були шкільні роки…Саша одружився, створив гарну сім”ю, ставши чудовим чоловіком, татом, господарем…Ми рідко зустрічалися після школи, але ці зустрічі були приємним спогадом про шкільні роки, однокласників та про життя в цілому.

2014 рік…захоплення Росією Криму, східних регіонів України. Відчай, страх, сльози…Саша йде добровольцем захищати рідну землю. Ми не здивувалися, що він пішов воювати, бо саме Сашко мав той стержень, ту глибоку віру у нашу незалежність, саме він мав сміливість і твердість у своїх переконаннях та вчинках. І коли загарбницька орда знову прийшла на нашу землю 24 лютого 2022 року – Олександр без вагань взяв зброю для спротиву, для того, щоб дружина з донькою спали спокійно, щоб ми не здригались від вибухів і канонад та виття сирени.

Чорним вороном прилетіла звістка про те, що Саші більше немає. Пекучий біль заятрився в грудях, не хотілося вірити в те, що він загинув. Страшна війна забрала у дружини чоловіка, а в доньки тата. Забрала хорошу ЛЮДИНУ, сусіда, товариша й однокласника…Війна забирає найкращих і, я думаю, що зі мною погодяться всі однокласники, односельчани, знайомі, що Саша був і залишається у наших серцях Героєм України, вірним сином для своєї Батьківщини і прикладом для підростаючого покоління.

Наш обов’язок – не забувати, пам’ятати і прикладати всі зусилля для такої довгоочікуваної перемоги про яку так мріяв Саша…

Вічна пам'ять Герою!!! 

Людмила Бандура, випускниця ЗОШ с. Кримне 1991р., однокласниця Бандури О.І.