Демчинський Павло Віталійович

Дата народження:

27.06.1983

Дата загибелі:

18.12.2022 (39 років)

Місце народження:

Україна, Луцьк

Місце загибелі:

Україна, Донецька область, Бахмутський район, Бахмут

Вірний військовій присязі Герой

Війна… Страшним стогоном та ревом увірвалася вона у життя українців. Усі чули, знали та не могли повірити в те, що щось подібне може трапитися у ХХІ ст. столітті, новітньої історії в якому без бою та крові була дарована довгоочікувана свобода та незалежність. Так легко вона нам далася, але це тільки здавалося. На тридцять першому році незалежності українцям все-таки довелося відстоювати свою свободу та державність. Зразу ж, 24 лютого, багато вірних синів неньки України постали на її захист. Добровільно, з власної волі, не зупиняючись перед певними життєвими обставинами, вони були серед перших у лавах Збройних Сил України. Серед цих величних синів-героїв був і наш односельчанин Павло Демчинський.

У Павла прокинувся дух його предків-патріотів, які ще здавна були захисниками своєї Батьківщини, а військова справа по материнській лінії передавалася у спадок. Павло Віталійович Демчинський народився 27 червня 1983 року в місті Луцьк у сім’ї Віталія та Марини Демчинських. Він був другою дитиною в сім’ї.

Навчався у вісімнадцятій загальноосвітній школі міста Луцька. Згодом батьки побудували будинок та переїхали на постійне місце проживання в село Вишнів. Павло почав навчатися у Піддубцівській ЗОШ І-ІІІ ступеня.

Нового учня однокласники зустріли радо та привітно. Павло був вихованим, спокійним, врівноваженим хлопцем. Ще у шкільні роки дуже захоплювався столярною справою. На уроках трудового навчання виготовляв різні вироби та поробки з дерева. Один із перших його витворів з деревини - це стілець, який став у пригоді в сімейному господарстві. Павлові вироби неодноразово брали участь у різних шкільних конкурсах та олімпіадах і були відзначені грамотами. Батьки підтримували інтерес сина, купували різноманітні інструменти, верстати, станки, адже розуміли, що це стане йому у пригоді. Так і сталося, своє захоплення він поєднав із майбутньою професією. Закінчивши школу, вступив до Луцького середнього професійного-технічного училища № 2 та здобув спеціальність будівельного столяра.

Закінчивши навчання в ПТУ, пішов у лави української армії. Служити довелося у військах Національній Гвардії України. Після служби навчався у Волинському державному училищі культури і мистецтв імені І.Ф. Стравінського. Потім деякий час працював завідувачем будинку культури в селі Гаразджа. Він дуже полюбляв співати, щоб не робив, де б не працював, все співав. Ця любов до пісні йому передалася від батька Віталія Демчинського, який вже довгі роки працює директором БК села Піддубці та є регентом церковного хору храму святих апостолів Петра і Павла цього ж села.

У 2003 році одружився із місцевою дівчиною Оленою Драницькою. У шлюбі народилося двоє дітей: донька Анастасія та син Юрій.

Два роки працював в охороні у Луцькому ремонтному заводі «Мотор».

А потім вирішив повернутися до своєї улюбленої справи, почав працювати на себе, займався виготовленням дверей та інших будівельних матеріалів з дерева.

Його найбільшою пристрастю була риболовля (Додаток В). Навіть, коли перебував на війні, рідним довелося надсилати приналежності для риболовлі.

З початку повномаштабного вторгнення, 24 лютого 2022 року, з односельчанином Віктором Рицаєм поїхали до Луцького РТЦК та СП, де і були мобілізовані. Службу ніс в селі Морочне Рівненської області поблизу кордону з Білорусією. Потім був відряджений на Миколаївщину в село Кобзарці, біля Снігурівки, перебував там біля семи місяців. Тут з Павлом сталася біда, він з побратимом потрапив у ДТП. Товариш розбився на смерть, а Павло чудом залишився живим. Внаслідок важких травм перебував на лікуванні в місті Одеса. Тут і одружився вдруге з Русланою Козловською з села Романів Луцького району Волинської області. Щасливі дні в Одесі завершилися швидко, потрібно було повертатися до військової справи. Виконувати військовий обов’язок довелося в селищі Білозерка та селі Зимівник Херсонської області, а потім Бахмутський напрямок. Усі знають, що тут велися найзапекліші бої. Командир надав наказ, що потрібно троє хлопців на позицію. Викликався Павло і ще двоє побратимів. А на позиції відбувся артилерійський обстріл. Павлові вдалося закрити собою товариша, таким чином він врятував йому життя, а сам, на жаль, загинув.

18 грудня 2022 в результаті важких поранень, отриманих внаслідок ворожого артилерійського обстрілу, при здійсненні заходів із забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України поблизу східної околиці міста Бахмут Донецької області загинув стрілець-санітар механізованої роти, старший солдат Павло Віталійович Демчинський. Вірний військовій присязі, солдат героїчно загинув, закривши собою побратима.

Він був справжнім патріотом України, адже віддав найдорожче - своє життя! Слава про нього буде жити вічно!