Шишолик Василь Серафимович

Дата народження:

14.09.1969

Дата загибелі:

15.02.2016 (46 років)

Місце народження:

Україна, Волинська область, Камінь-Каширський район, Прилісне

Місце загибелі:

Україна, Донецька область, Бахмутський район, Бахмутське

Військова служба:

Водій, рота матеріального забезпечення, 59-та окрема мотопіхотна бригада імені Якова Гандзюка.

Нагороди, відзнаки:

Нагрудний знак «Учасник бойовик дій в російсько-українській війні».

Шишолик Василь Серафимович: у серці назавжди

Мій дідусь, Шишолик Василь Серафимович, народився 14 вересня 1969 року в с. Прилісне Маневицького району Волинської області у родині робітників. У 7 років пішов у школу. Навчаючись, брав активну участь у всіх заходах школи, був старостою в класі. Навчався у Маневицькій музичній школі по класу духових (на трубі). «Сам навчився грати на гармошці та клавішах, барабані» [1]. Закінчивши місцеву школу, деякий час працював у колгоспі.

У 1987 року призваний до армії, де « в Казахстані на Байконурі був водієм» [1]. З 1989 р. (пройшовши курси) по 2015 р. працював електрогазозварювальником на ДП «Волиньторф». Сімейний стан: був дружений, мав трьох дітей. Зауважимо, що Василь Серафимович – це Почесний донор крові ( більш ніж 20 разів здавав кров). А 9 липня 2015 року був призваний до участі в антитерористичній операції на сході України.

Безпосередньо брав участь в АТО з вересня 2015 року як солдат 59 окремої мотопіхотной бригади. Водій 3-го автомобільного відділення підвозу продовольства, речового і військового майна автомобільного взводу роти матеріального забезпечення. 15 лютого 2016 року через вогнепальне кульове поранення голови війна забрала його життя. Загинув у с. Бахмутське Бахмутського району Донецької області. Зазначу: напередодні загибелі приїжджав у відпустку. Відразу після загибелі на російських сайтах з’явилися дописи про «вбивство «укрокарателя», з яких стало відомо, що ймовірними вбивцями стали командири загону «Мотороли».

Нагороджений нагрудним знаком «Учасник бойовик дій в російсько-українській війні» № 18 від 21.08.2019 р. Мав посвідчення «Патріот України»,«Почесний громадянин Волині».

Спогади дружини: «Коли був молодий то на вихідних грав по весіллях, на одному з весіль ми і познайомились. У нас троє діток: дочка Альона та сини Іван і Сергій. Не дожив до нашого ювілею, 16 листопада 2016 року було б 25 років від нашого весілля. Жили дуже добре, побудували свою хатину. Зараз згадуючи всі моменти – дуже тяжко без нього. Василь був невідказним чоловіком, хто б не звертався за допомогою завжди чим міг тим і допомагав. У 2015 році, на завод, двічі приносили повістки на війну. Я просила щоб він не йшов на прокляту війну, у нас троє діток, ще й онучка , а він сказав: «Я ховатись не буду, свою родину я буду захищати до останнього».