Філяс Руслан

Волинянин Руслан Філяс - Патріот України

Майбутній герой народився 16.05.1974р.в смт. Жвирка, Сокальського району Львівської області. З 1 по 3 класи навчався в селі Пірванче Горохівського району.

Потім навчання продовжив в Підберезівській школі I-III ступеня. За час навчання у школі зарекомендував себе спокійним, товариським, врівноваженим учнем. Реально оцінював власні можливості. Мав повагу та авторитет серед товаришів, підтримував дружні стосунки з багатьма учнями. Брав активну участь у громадському житті школи та класу.

Після закінчення школи навчався в Луцькому училищі культури.

У 1992р. пішов служити. Проходив службу в м. Дніпрі у внутрішніх військах. Отримав звання старшого прапорщика. Свій трудовий шлях розпочав у військовій частині м. Дніпра на посаді директора Будинку культури. Потім працював в охоронній фірмі. За 20 років роботи зріс у кар’єрі до начальника служби безпеки.

У 1996 р. одружився з Оксаною Довгайчук. Виховував сина Дмитра, доньку  Вікторію.                                                                                Свій бойовий шлях Руслан розпочав у 2015 р. Майже 2 роки перебував у зоні АТО.

У 2016 р. був нагороджений медаллю « За Мужність ».      Руслан був нашим односельчанином, патріотом своєї Батьківщини. Коли 24.02.2022 оголосили військовий стан, він пішов на війну. 25.02.2022 року його мобілізували. Військове звання Руслана: штаб-сержант, 25 повітряно-десантна бригада, 6 рота, 2 батальйон. Позивний - «Миролюб». Командиром бойової машини.                                              19 березня загинув під час виконання бойового завдання в смт. Верхоторецьке Донецької області. Попали під обстріл.

Місця поховання нема, так як тіло не повернули з бою. Вважається безвісти зниклим.

Зі спогадів  дружини Руслана, Оксани: «Руслан - чудова людина, пречудовий чоловік і друг, найкращий батько. Надійний, чесний, щирий, справедливий. Цінував сім’ю, навчав дітей всього доброго. Він любив життя, гордився тим, що українець. Він - наша гордість.

Мій Герою! Ми з нашими друзями та побратимами і їхніми родинами зробимо все, щоб пам’ять про тебе була з роду в рід… Мені за честь бути твоєю дружиною. Тримай небо над нами. Прохання всіх пам’ятати його подвиги, підтримувати наших мужніх військових і поширювати правду! Надто дорогу ціну заплатила Україна та моя рідна Волинь!»

Спогади сестри Сірої Людмили,1976 р.н.

Людина на яку можна було покластися . Завжди підтримає, порадить. Найкращий брат в світі. Був дуже гарним прикладом для своїх дітей.

Він наш герой, ми його любимо. Віримо, що все-таки повернеться до нас з перемогою.

«Герої не вмирають, коли їх чекаєш, вони повертаються навіть з того світу». Слава Героям!

Спогади однокласника Бондаря Олега Ярославовича,1974 р.н

Руслан був дуже добрим, спокійним і врівноваженим хлопцем. Був цікавим співрозмовником . Усі найкращі риси притаманні для нашого захисника. Він завжди був чудовою людиною, а тепер навічно буде ще й Героєм. Хай спочиває там у небесному мирі, якого тут не судилося дочекатися. Низький уклін нашому захисникові!   

Спогади записала Ярема Світлана Василівна

Дата взяття спогадів травень 2023