Бородавко Сергій Олександрович

Дата народження:

11.10.1983

Дата загибелі:

26.02.2023 (39 років)

Місце народження:

Україна, Чернігівська область, Чернігівський район, Остер

Місце проживання:

Україна, Чернігівська область, Прилуцький район, Парафіївка

Місце загибелі:

Україна, Донецька область, Бахмутський район, Бахмут

Місце поховання:

Україна, Чернігівська область, Прилуцький район, Парафіївка

Військова служба:

3-тя бригада оперативного призначення НГУ, стрілець, помічник кулеметника

Народився 11 жовтня 1983 року. Закінчив 9 класів у Парафіївській загально-освітній школі. Далі вчитися не захотів, а пішов працювати в місцеве сільгосппідприємство «АГРО-ВАМ», на ферму. Працював на різних роботах, а потім став дояром. Спочатку підмінним, а потім набрав свою групу корів.

В Україні уже рік тривала війна на Сході, як його вперше закликали до війська. 13 березня 2015 року був мобілізований в АТО. Служив у 95 бригаді, воював у Донецькій та Луганській областях. Під час бойових дій отримав декілька контузій, після чого перестав чути на ліве вухо. Але про це мовчав, щоб не комісували. Демобілізувався 8 квітня 2016 року.

Вдруге мобілізували уже з с. Іржавець, де він жив із цивільною дружиною Галиною Самойленко, працював у СТОВ «Іржавецьке». Із Галиною Сергій прожив сім із половиною років. А минулого року він заговорив про одруження. Саме він наполягав, щоб офіційно зареєстрували шлюб, вислав гроші на обручки. Вони хотіли розписатися в колі військових, і щоб вінчання провів неодмінно військовий капелан. Навіть дату запланували, але через хворобу Галини одруження відклалося.

До лав оборонців чоловіка взяли практично від початку повномасштабного вторгнення – 24 березня 2022 р. Він дуже хотів потрапити у свою 95-ту бригаду, але призвали до Національної гвардії. Ніс службу на блокпостах під Черніговом. Воїн мав бойовий та водійський досвід, міг керувати навіть танком. Адже після АТО, зі слів дружини, щороку їздив на навчальні збори спецназівців.

У лютому 2023 р. року Сергія Бородавка з іншими нацгвардійцями перекинули під Бахмут. Це місто стало символом мужності та героїзму українських воїнів, які ціною власного життя тримають цю фортецю з серпня минулого року. Ціна тій обороні непомірно висока – тисячі знищених ворогом життів наших хоробрих захисників.

На жаль, 26 лютого наш земляк потрапив під ворожий мінометний обстріл і загинув від несумісних з життям поранень. Зі слів бабусі Лідії Курбаль, у Бахмуті він пробув лише тижнів зо два. 4 березня Парафіївська громада попрощалася зі своїм хоробрим захисником.

Сергія поважали його товариші. Свідченням цього є те, що нещодавно на могилу до нього приїздили вісім побратимів- нацгвардійців, з якими служив від початку війни. «Його так несподівано серед ночі забрали, що ми й попрощатися не встигли. Він був дуже хорошим товаришем і військовим», – добрими словами згадує Сергія командир.

Сергій Бородавко назавжди залишиться у згадках відповідальним, мужнім та добрим сім’янином, земляком і побратимом. Вічна слава Герою!