Самсонович Едуард Іванович

Дата народження:

02.01.1979

Дата загибелі:

17.10.2022 (43 роки)

Місце народження:

Україна, Чернівецька область, Чернівецький район, Кіцмань

Місце загибелі:

Україна, Донецька область, Бахмутський район, Яковлівка

Місце поховання:

Україна, Чернівецька область, Чернівецький район, Кіцмань

Військова служба:

Стрілець, 10-та окрема гірсько-штурмова бригада «Едельвейс».

Позивний:

Едік

Едуард Іванович Самсонович народився 2 січня 1979 року у Кіцмані. Навчався в одній із місцевих шкіл, потім у Кіцманському аграрному технікумі Подільського державного аграрно-технічного університету. Здобув агрономічну освіту. Згодом переїхав у село Мерещів Львівського району Львівської області. Працював будівельником, був майстром. Цікавився ландшафтним дизайном.

25 листопада 2020 року Едуард Самсонович пішов служити за контрактом у 10-ту окрему гірсько-штурмову бригаду ЗСУ. Брав участь у бойових діях на території ООС (місто Дружківка Донецької області). Під час повномасштабної війни захищав Україну у лавах 109-го окремого батальйону бригади. Був стрільцем.

«У нас ніколи не було понять «жіноча робота» чи «чоловіча робота». Якщо він приходив з роботи раніше, то готував їсти, а якщо в нас збігалися вихідні, то все робили разом. Він завжди боровся за справедливість. Його слова: «Я на війні сплю в бліндажі, щоб ви спали в ліжку...» Мій найдорожчий захисник... Як ми маємо пережити таке горе? Як я маю їхати в Кіцмань, якщо тебе вже нема? Ти наша гордість і наш невиліковний біль душі... Ти житимеш у наших серцях до останнього подиху...», – каже дружина захисника Марія.

Едуард Самсонович загинув у бою 17 жовтня 2022 року в селі Яковлівка Соледарської міської громади Бахмутського району Донецької області. Воїн поліг від підступної кулі ворожого снайпера.

У загиблого Героя залишилися батьки: Євгенія Григорівна та Іван Іванович, сестра Оксана, дружина Марія, пасинок Павло. Поховали Едуарда Самсоновича на міському цвинтарі Кіцманя.

«Знову майорять українські прапори, увінчані чорними стрічками... Живим коридором, стоячи на колінах, з лампадками наша громада зустріла і провела полеглого на війні земляка в останню дорогу до рідної домівки… Наш земляк був світлою, щирою, доброю людиною, справжнім патріотом, відданим захисником, який виконав свій обов’язок воїна і громадянина чесно і до кінця. Він віддав своє життя за наше майбутнє, аби вільно жили та творили інші…", – йдеться у дописі Кіцманської міської ради.