Мандалак Ілля Вікторович
Ілля Вікторович Мандалак народився 1987 року в селі Багна Вижницького району. Навчався у Вижницькій ЗОШ ім. Ю.Федьковича. Коли на сході України почалася війна, добровольцем пішов боронити її суверенітет. З 2014 по 2016 роки мужньо воював на Донеччині. Після повернення додому працював інкасатором у банку.
Ілля Мандалак захоплювався риболовлею. Дуже любив природу. Свій вільний час проводив з сім’єю у горах.
Коли росія почала проти України повномасштабну війну, наступного дня – 25 лютого 2022 року Ілля Мандалак знову добровільно пішов на фронт. Дружині Людмилі сказав: «Не хвилюйся, неодмінно повернусь…».
Молодший сержант Ілля Мандалак захищав Україну на харківському напрямку, де на той час велися кровопролитні бої. Він був командиром протитанкового відділення. Загартованих у боях воїнів під час війни перекидали на Київщину, Чернігівщину, Сумщину, в найгарячіші точки, де вони здобували перемогу за перемогою, проганяючи ворога з рідної землі.
5 травня 2022 року під час бойових дій на Харківщині біля селища Прудянка Ілля Мандалак загинув. Захисник потрапив під обстріл ворожих «градів».
Нагороджений медаллю учасника АТО, медаллю за участь в Антитерористичній операції, пам’ятним нагрудним знаком «130 окремий розвідувальний батальйон».
У Героя залишилися дружина, донька, батьки. Іллі було 35 років. Поховали воїна в місті Вижниця, на місцевому кладовищі.
Буковинський поет Василь Васкан присвятив Іллі Мандалаці свою поезію:
Схилилися віти,
Посріблені квіти,
Приспущені фани
Святі,
Згорьовані вдови,
Заплакані діти
За втрату найбільшу
В житті,
Зажурені люди
В тривозі повсюди,
Природа сльозиться
Дощем,
Сумує невинна
Моя Україна,
Аж серце від болю
Пече.
Герої
