Семенюк Володимир Володимирович

Слава Герою! Співчуття з приводу загибелі захисника України, жителя м. Ковеля, Семенюка Володимира Володимировича. Пекучий біль і гіркий смуток війни чорним крилом торкнувся Ковельської громади. Російський міномет обірвав життя 29-річного Семенюка Володимира із позивним “Бобік”.

Володимир народився 14 листопада 1993 р. в м. Ковель. Ще змалечку був чуйним, добрим хлопчиком. В 2000 році пішов у перший клас. Завжди був спокійним і врівноваженим, спортсменом. У школі навчався старанно, в класі був найспокійнішим. Захоплювався рибальством та мисливством, чого навчився у батька Володимира.

«Найдобріший, найкращий був син. Ще маленьким любив малювати. Любив на рибалку ходити, це його хобі було. Він як приїжджав, купляв собі вудочки і все таке. Батько рибак і він такий самий.» - зі слізьми на очах пригадує мама захисника

Зі слів рідних, друзів та побратимів Володимира, він завжди був простим та сердечним хлопцем. Ніколи нікому не відмовляв, завжди приходив на допомогу у скрутних ситуаціях. «Він безвідмовний був. Щоб я не попросила, він ні разу мені не відмовив. Татові операцію оплатив, на ноги поставив...» - розповідає мама Олена.

Завжди веселий та усміхнений - це те, що ми можемо споглядати на світлинах захисника. Навіть попри труднощі та негаразди Володимир знаходив причини для радості. «Він по життю був такий, що не сумував. Весь час він посміхався. Всі фото, відео багато, де він всюди усміхається...» - пригадує мама Героя. «"Мам, не парся". "Мам, забий" - оце у нього такі вислови були. » - додає пані Олена.

У 2010 р. Володимир закінчив навчальний заклад та став студентом Ковельського промислово-економічного коледжу Луцького національного університету, де згодом здобув фах механіка. А вже у березні 2014 року, як справжній громадянин своєї країни, Володимир став на захист рідної землі, вступивши до лав ЗСУ. А саме до 1-ї БТрО "Волинь", змінивши мирне життя на тривожне, сповнене небезпек, воєнне. Володимир став військовим помічником гранатометника стрілецької роти. У зоні АТО був у гарячих точках (Дебальцево, Ольховатка, Новоорловка, Малоорловка, шахта Полтавська, шахта Ольховатська), де велися запеклі бої. Там він пробув рік. Додому повернувся лише в 2015. Але навіть після звільнення, довго не зміг жити в цивільному житті. У нього було найбільше бажання – захист рідної країни, тому наш герой знову повернувся до війська у 24 ОМБр. Там проходив службу на посадах механіка водія бойової машини піхоти, а згодом став командиром бойової машини піхоти. Також залучався до захисту держави в ООС на сході країни. Службу проходив до 2018 року, після чого звільнився в запас. Надалі повернувся до роботи на залізниці у рідному Ковелі.

Але, вже 25-го лютого, після повномасштабного вторгнення росії на територію України, Володимир, як справжній патріот своєї Батьківщини, вірний військовій присязі та народу України, разом з побратимами 1-го батальйону тер.оборони, став на захист рідної країни.

Досить довгий час захисники стояли на захисті кордону зі сторони Білорусії в Волинській області. За цей час тер.оборона стала його другою сім’єю. Володимир був зарахований в штат 100-ї бригади тер.оборони, 54-гобатальйону, 2-ї роти, на посаду - командир 2-го відділення. І, звісно, з тим же позивним - "Бобік", що був присвоєний нашому Герою ще з часів АТО.

Володимир загинув 27 квітня 2023 року в період 6-7 години ранку в районі між населеними пунктами Торське та Діброва, Донецької області. Це був саме моніторинговий огляд місцевості та виявлення ворожих позицій, на який без вагань виїхав Володимир. Кожен військовий знає, що це найнебезпечніші виїзди, коли не знаєш ні місцевості, ні ворожих позицій, ні прилеглих територій. І, здавалося б, все пройшло добре та хлопці вже чекали наступну групу, яка мала їх замінити. Але, на жаль, розпочався ворожий мінометний обстріл. Від отриманих, несумісних з життям травм, загинув Володимир. При цьому обстрілі полягло ще два героя України, ковельчанин - Жук Сергій та Приймачук Олексій, житель Ратнівського району.

«Я, як мама, знаю, що мій син віддав своє життя для того, щоб я жила і інші. Він не бігав по кутках, не ховався. Він пішов...Я пишаюсь своїм сином. Хоч мені і важко, але я знаю, що мій син загинув не дарма. Він захищав свою країну...» - говорить мама загиблого Героя

Зі слів побратимів, Володимир вартий почесного статусу Героя України. Його рішучість, мужність та впевненість в собі це виправдала!!

Валентин Цесля, класний керівник Володі, говорить, що його учень засвоїв не тільки шкільну науку. Перш за все він був хорошою, доброю, чуйною людиною, патріотом своєї країни. Володимир виконав чи не найголовнішу місію кожного чоловіка — став на захист своєї Батьківщини [1].

Уся громада і побратими в цей гіркий час висловлюють щирі співчуття матері та сестрі Володимира, усім родичам та близьким з приводу передчасної смерті нашого земляка, друга та Героя Семенюка Володимира, та поділяють їх горе. Важко знайти слова втіхи, не можливо загоїти біль та гіркоту від втрати рідної, близької людини, та нехай добрий, світлий спомин про покійного захисника стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться у пам’яті рідних, колег, друзів, бойових побратимів та усіх, хто знав його, любив і шанував. Сумуємо разом із Вами, низько схиляємо голови у скорботі. Нехай душа загиблого Володимира знайде вічний спокій…

Герої не вмирають, вони залишаються у наших серцях! Вічна пам’ять, честь та хвала українському воїну, який захищав рідну Україну і кожного з нас!

Матеріали підготували:

Бондарук Олена, учениця 10 класу Ліцею №13 м. Ковеля, Волинської області

Науковий керівник: Стащук Людмила Іванівна, вчитель історії України та всесвітньої історії Ліцею №13, м. Ковеля