Тищенко Роман Анатолійович

Дата народження:

21.10.1981

Дата загибелі:

07.02.2024 (42 роки)

Місце народження:

Україна, Черкаська область, Золотоніський район, Благодатне

Місце проживання:

Україна, Черкаська область, Золотоніський район, Благодатне

Місце загибелі:

Україна, Харківська область, Куп’янський район, Синьківка

Місце поховання:

Україна, Черкаська область, Золотоніський район, Благодатне

Військова служба:

95 ОДШБ (А0281)

Нагороди, відзнаки:

За мужність ІІІ ступеня ( посмертно). Звання Герой Черкас

У Романа Анатолійовича залишилися батьки, дружина Юлія та двоє синів Олександр та Ярослав.

Працював у Регіональному рівні водних ресурсів на посаді інженера-електрика. Він був висококваліфікований спеціалістом та відповідальним працівником, якого шанували в колективі.

Народився 21 жовтня 1981року. В селі Благодатне Золотоніського району Черкаської області. Навчався в місцевій школі. Пізніше здобув освіту за спеціальністю технік-електрик у Черкаському технікумі.

Солдат Тищенко Роман Анатолійович у листопаді 2023 року був призваний на військову службу по мобілізації Золотоніській РТЦК вірний Військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконував військовий обов'язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність, загинув 7.02.2024 року поблизу н.п. Синьківка Куп'янського району Харківської області. Причина смерті вибухова травма

Роман захоплювався автомобілями, ще в часи юності цікавився ретро технікою, колекціонував журнали автотехніки. Сам збирав та розбирав автомобілі. Був справжнім хазяїном. Найголовнішою мрією мого чоловіка була вільна, заможна та незалежна Україна. Він прагнув, щоб його діти мали можливість обирати свій шлях у житті, жили без страху і будували щасливе майбутнє. Для Романа вільний час — це час проведений із сім'єю. Час для дітей, дружини, батьків, братів.

Міцна родина — найбільший здобуток, тому кожну вільну годину присвячував сім'ї. А це й зробити гойдалку з синами, пограти у футбол, або ж зібрати квіти для дружини.

Друзі знали, що на Романа завжди можна розраховувати. Він завжди був готовий прийти на допомогу, дати пораду чи просто підтримати. «Друг» — це для нього було не просто слово. Друзі, співробіникі або ж просто люди, яким потрібна була допомога, в будь-який час могли заручитися його підтримкою чи порадою. Дуже багато людей, односельців, друзів згадують його велике серце.

Загибель Романа стала непоправною втратою для його рідних та близьких. Для батьків сини - це крила, і за кожного болить душа. Загиблий син — не загоєна рана, котра весь час кровоточить. Зі звісткою про загибель обірвалося життя, помарнів світ батьків. Син! Цім все сказано.

Для братів Андрія та Віталія Роман був найріднішою людиною у світі. Вони завжди підтримували один одного.

Згадують сина, брата, чоловіка, батька людину, чиє життя обірвала страшна навала орди московитів. Це мрії, які не збулися... Це час, що зупинився в одну мить. Згадується все прекрасне, що залишив Роман по собі: любов до життя,- пригадує його дружина.

З початку вторгнення військ РФ на територію Донецької області Роман прагнув до лав ЗСУ, щоб захищати свою державу. Але його стримувала сім'я: дружина та зовсім маленькі діти Олександр та Ярослав. А з початку повномасштабного вторгнення він добровільно пішов до ТЦК, брав участь в облаштуванні оборонних споруд на Черкащині, волонтерив. У 2023 році прийняв присягу на вірність народу України в лавах ЗСУ. Далі була служба на Куп'янському напрямку Харківщини. Там і обірвалося життя Романа на передовій лінії вогню. Це як страшний сон..., згадує дружина Юлія про те, як дізналася про загибель чоловіка про мого Романа. Захід на бойове чергування, короткій дзвінок, а потім очікування звісток. Спочатку прийшло повідомлення, що він зник безвісти, і ми почали сподіватися, що завдяки молитвам і вірі, він все ж таки знайдеться. Загинув! Неможливо було повірити в цю реальність, в середині все обірвалося, охопило горе...

Допомогла впоратися з усім підтримка різних , друзів, односельців, та коллег Романа. Після поховання мого чоловіка Романа виникла ідея перейменувати вулицю на честь Героя Романа Тищенко. Це вулиця, де народилася і виросла рідна бабуся Романа.

Я згадує, що після смерті Романа мені потрібно було вчитися жити далі, дати щасливе життя його продовженню синам. Війна змінила життя всіх, розділила на до і після. На жаль, йдуть найкращі, наше завдання і мета - це пам'ять про них і перемога над ворогом, допомога Збройних сил і віра. Зараз ми живемо завдяки Героям, які віддали своє життя за кожен день нашого спокою, за майбутнє. Цінуймо і поважаємо тих, хто нині стоїть на захисті нашого життя, хто бореться за нас і державу.

Цінуйте кожну мить свого життя,
Вона дарована важкою нам ціною
Аби ж не ця війна аби ж не ця війна
Батьків б не знали, що сини у них Герої!