Бойміструк Віктор Юрійович

Віктор Бойміструк – Небесний Воїн світла і добра

Горить свіча і пам’яті сльоза
Додолу з неї краплями стікає,
Земля ридає, плачуть небеса,
Героїв  Україна  пам’ятає…

Б. Пісний

Ранок 24 лютого 2022 р. став найтрагічнішим в історії нашої держави. Ця страшна війна змінила не лише українців, а й увесь світ. Народ став єдиним цілим на захист рідної країни, а воїни добровольчих загонів та Збройних сил України щодня боронять та віддають свої життя за кожного з нас. Гірко і нестерпно боляче від того, що білими лебедями відлітають на небеса найкращі. Пишний цвіт української нації, хоробрі та безстрашні, мужні воїни, Герої, які жертовно поклали свої життя за звільнення рідної землі від лютого ворога. Одним із таких захисників, чия ниточка долі обірвалася війною, був Бойміструк Віктор Юрійович.

Майбутній герой народився 22 лютого 1991 р. в мальовничому селі Озерне, Ковельського району Волинської області. Навчався в місцевій Озерненській ЗОШ І-ІІ ст., яку закінчив у 2007 р. Вступивши до Сокальського професійного ліцею, здобув професію кухаря.

У 2010 р. був призваний на строкову службу до Збройних сил України, яку проходив кінологом у ВЧ № 3007 м. Золочів Львівської області. За час військової служби у 2-ій роті ВЧ № 3023 з 2010 р. по 2011 р. молодший сержант, інструктор групи спеціалістів служби собак Бойміструк Віктор зарекомендував себе з найкращої сторони та був нагороджений медалями.

Після служби тривалий час був на заробітках у сусідній Польщі. З 2013 р. по 2015 р. працював підземним гірником 2-го розряду на підземних роботах у м. Києві. Згодом зводив котеджі в Буковелі. Незадовго до війни працював на пилорамі у с. Гулівка.

У 2016 р. познайомився зі своєю майбутньою дружиною Софією, у вересні того ж року одружився. Мав трьох неповнолітніх дітей [3].

22 лютого 2022 року, Віктор у свій день народження, дивлячись на дзеркальну дату, загадував бажання, мріяв: побудувати оселю, вести господарство, ростити дітей, любити, жити…. Та не судилося. Він тоді ще не знав, що святкує свій особистий День в рідній хаті востаннє, що для всіх, хто його знатиме, залишиться назавжди 31-річним… Бо події 24 лютого 2022 року змінили долю нашого героя, як і життя всіх українців та всієї країни. Тоді Віктор, отримавши повістку, твердо вирішив разом із односельчанами боронити рідну землю від окупантів.

З початку повномасштабної війни росії проти України, був у складі 14-ої бригади, захищав країну від ворога в гарячих точках під Київщиною, згодом воював на Миколаївщині поблизу сіл Квітневе та Благодатне. Додому часто телефонував, а потім – рідше. Ніколи не жалівся на умови, всіх переконував, що все скоро закінчиться і ми переможемо. Останню розмову з Віктором у Viber, яка відбулася 29 травня 2022 р., рідні будуть згадувати щохвилинно. А наступна дата для родини Бойміструків стане назавжди чорним днем…

Усю ніч 5 червня 2022 р. на залізничній колії в районі населеного пункту Білогорівка Донецької області було гаряче, рашисти не припиняли мінометні та гранатометні обстріли позицій. На світанку о 4:30 за київським часом у результаті ворожого обстрілу, під час виконання бойового завдання загинув молодший сержант, стрілець-снайпер механізованого відділення механізованого взводу механізованого батальйону 14-ої окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого Віктор Юрійович Бойміструк. Від осколків мінометної міни обірвалося життя мужнього захисника України [1]. Не зважаючи на запеклий бій, що тривав безупинно, його односелець, вірний друг кум Олександр, з яким служив з перших днів війни, разом із побратимами в пошуках тіла пройшов під кулями до двох кілометрів. Він зміг відшукати та відкопати на полі бою присипане землею тіло загиблого товариша і винести на своїх плечах, аби рідні гідно змогли зустріти і провести героя в останню дорогу на його батьківщині.

Поховали нашого земляка В. Бойміструка на сільському кладовищі рідного с. Озерне, встановивши на надгробку синьо-жовтий прапор. Указом Президента України № 523/2022 від 21 липня 2022р. за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі посмертно нагороджено відзнакою Президента України орденом «За мужність» ІІІ ступеня молодшого сержанта, військовослужбовця ЗСУ, героя Поворської громади Бойміструка Віктора Юрійовича [2], [6]. Нагороду отримала дружина загиблого [5].

Жодними словами-порадами не загоїти болючу рану в серцях рідних. Залишаються пам'ять і спогади, добрі спогади про Людину, про Патріота, про Героя, який жертовно віддав життя за Україну заради свободи, справедливості, миру. Український захисник Віктор Бойміструк назавжди став небесним ангелом для своїх дітей та родини, а для всієї України – небесним воїном світла і перемоги добра над злом.

Матеріали підготували:

Прядун Анастасія, учениця 9 класу Пісочненського ліцею Поворської сільської ради Ковельського району Волинської області

Науковий керівник: Романюк Тетяна Петрівна, вчитель української мови та літератури Пісочненського ліцею Поворської сільської ради Ковельського району Волинської області