Герасюк Юрій Володимирович

Волинянин Юрій Герасюк – Герой України

Народився 3 травня 1971 року в с. Старий Чорторийськ Маневицького району, а виріс і проживав у селі Верхівка Луцького району. У 1988 році закінчив Романівську школу, отримав загальну середню освіту. Після того пішов навчатися на водія. По завершенні навчання працював у місцевому колгоспі імені Горького. Проходив строкову службу в армії на посаді радіотелеграфіста. Звільнившись з лав армії працював будівельником.

Коли розпочалась гібридна війна на сході країни Юрій пішов захищати кордони України. У 2015-2016 рр. був учасником АТО. Як водій, доставляв боєприпаси та продукти харчування в місця активних дій.

З травня 2019 року працював водієм у Підгайцівській сільській раді.

З початком російсько-української війни добровільно пішов захищати українську землю від непрошених сусідів. Спочатку проходив підготовку у Львові. Пізніше служив у Харкові, возив зброю. У вересні 2022 р. бойові завдання виконував у Пісках Донецької області на посаді стрілець-санітар мотопіхотного взводу у званні «солдат». Юрій Герасюк виконував бойові завдання, здійснюючи заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф. 27 вересня під час наступу отримав важкі поранення, не сумісні з життям. Загинув 28 вересня 2022 року у Селидівській центральній міській лікарні м. Селидове Донецької області. 

Загибель Юрія стала великим горем для родини, друзів, колег, побратимів. Сиротами залишились син та донька. Особливою ця втрата стала для стареньких батьків, які сподівалися живим побачити свого люблячого, врівноваженого і слухняного сина, адже він в усьому їм старався допомагати.

«Юрій Герасюк – людина з великим гарячим серцем, хороший чоловік, про якого погано ніхто нічого не скаже. Добряк, ніколи нікого не образив. Нікому не відказував у допомозі. Якщо треба грубку змурувати – мурував, льоха робити – робив, треба плитку класти, то і її покладе», - розповідали сусіди.

Коли попав в зону бойових дій, то по можливості телефонував до своїх рідних, близьких. Просто хотів поговорити, поспілкуватися і в одній з телефонних розмов він сказав, що не жаліє, що туди пішов, бо життя вже трохи пожив. Він повторював неодноразово, що йому дуже шкода, що молоді хлопці гинуть, їм тут не місце бути.

Під час іншої телефонної розмови з товаришем, оцінивши всю навколишню ситуацію, він сказав, що ми не маємо права відступати, робити кроки назад, бо якщо ми не вистоїмо, якщо хлопці з Західної України не підуть воювати, то України не буде. Бо саме західні українці захищають цю державу, бо тільки нам вона і потрібна.

Похований Юрій Володимирович Герасюк на кладовищі у селі Верхівка Луцького району.

Матеріали підготували:

Мажар Марія, учениця 11 класу Романівського ліцею Підгайцівської сільської ради

Науковий керівник: Магольон Жанна Анатоліївна, вчитель історії Романівського ліцею Підгайцівської сільської ради