Киян Володимир Петрович

Дата народження:

08.10.1981

Дата загибелі:

05.09.2015 (33 роки)

Місце народження:

Україна, Волинська область, Ковельський район, Ковель

Місце проживання:

Україна, Волинська область, Ковельський район, Ковель

Місце загибелі:

Україна, Луганська область, Щастинський район, Щастя

Місце поховання:

Україна, Волинська область, Ковельський район, Вербка

Військова служба:

Помічник командира батальйону 80-ї окремої десантно-штурмової бригади Високомобільних десантних військ Збройних сил України, капітан

Позивний:

Тайфун

Нагороди, відзнаки:

Орден «За мужність ІІІ ступеня» (посмертно), звання «Народний Герой України»

«Померти за Вас, мамо, і за Україну – не страшно», – ці слова належать Володимиру Петровичу Кияну. А ще вислів: «маю честь битися за Україну» став своєрідним дороговказом для Володі. Звідки ж така сила духу?

Киян Володимир Петрович - помічник командира батальйону 80-ї окремої десантно-штурмової бригади Високомобільних десантних військ Збройних сил України, капітан. Позивний «Тайфун».

Народився 8 жовтня 1981 року в місті Ковель Волинської області в родині військовослужбовця. З 1988 року навчався в середній школі №5 міста Ковель. У лютому 1989 року родина переїхала на нове місце служби батька до міста Шверін Німецької Демократичної Республіки (нині - Німеччина), де Володимир продовжив навчання в середній школі №29. У 1993 році родина повернулася до міста Ковель. З 1994 року навчався в загальноосвітній школі №7 міста Ковель, яку закінчив у 1999 році.

Незважаючи на проблеми зі здоров’ям та прохання матері, доклав максимум зусиль, щоб стати студентом Сумського державного університету ракетних військ та артилерії ім. Богдана Хмельницького за спеціальністю «Бойове застосування та управління діями підрозділів наземної артилерії».

У 2003-2004 роках проходив військову службу у 802-му реактивному артилерійському полку 13-го армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України (місто Ковель Волинської області). У 2004-2011 роках – командир 1-го вогневого артилерійського взводу 1-ї гаубичної артилерійської батареї гаубичного артилерійського дивізіону 80-го окремого аеромобільного полку Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А0284, місто Львів). З квітня по грудень 2005 року брав участь у миротворчій місії в Республіці Ірак. У 2011 році звільнився з лав Збройних Сил України у запас і працював приватним підприємцем, мріяв про щасливе сімейне життя.

Коли у грудні 2013 року завирував неспокоєм Майдан Гідності, Володимир разом із першими активістами став на боротьбу за волю спочатку у Львові, а потім у Києві. Він був переконаний: «якщо не стати стіною там, на Донбасі, то станемо рабами тут, у Ковелі». Саме такі люди, як Володимир, не можуть залишатися в тилу, вони, без сумніву, – на передовій…

З початком оголошення мобілізації до лав Збройних Сил України звертався до військового комісаріату з проханням, щоб його мобілізували, але отримав відмову.

У квітні 2014 року добровольцем вступив до лав батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Шторм» Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, де був призначений на посаду командира штурмового взводу.

З весни 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України.

Безпосередньо перебуваючи в зоні проведення антитерористичної операції, отримав телефонний дзвінок з військового комісаріату, де йому повідомили що готові його мобілізувати до лав Збройних Сил України. Через деякий час, Володимир Киян повернувся додому.

У серпні 2014 року добровольцем мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив в 80-ій окремій аеромобільній бригаді Високомобільних десантних військ Збройних Сил України (військова частина А0284, місто Львів).

З серпня 2014 року знову брав участь в антитерористичній операції на сході України. З 26 серпня 2014 року учасник боїв за місто Щастя Луганської області

Багато пережито, багато виконано військових операцій капітаном Володимиром Кияном… На превеликий жаль, 3 вересня 2015 року одне із бойових завдань – охорона Луганської ТЕС біля міста Щастя – стало для Володі останнім. Група військових під керівництвом капітана Кияна рухалася добре знайомою доріжкою біля річки Сіверський Донець. Раптом Володимир відчув, що нога зачепила «розтяжку». Досвідчений командир відразу зрозумів, чим це закінчиться. Та встиг попередити побратимів, а, зумисне падаючи, собою прикрив тіло іншого офіцера. І в цю фатальну мить пролунав вибух…

5 вересня 2015 року бойового капітана ЗСУ Володимира Петровича Кияна (військовий псевдонім «Тайфун») прийняла рідна земля села Вербка Ковельського району. Світла пам’ять Герою, вічний спочинок нашому землякові!

– Володя дуже любив дітей. Як же він радів, коли в нього народився синочок, – згадувала подруга «Тайфуна», волонтерка Дар’я Морозова.

Єдиний раз за багато місяців перебування на Сході приїхав додому – в день народження свого сина. Встиг потримати дитя на руках, вибрати ім’я. Та хрестини, на превеликий жаль, відбувалися вже без татуся. Вересень 2015-го року для родини Киянів став пам’ятним похоронними квітами й хрещенням малого Данилка.

За особливу мужність, сумління та бездоганне служіння українському народові, зразкове виконання військового обов’язку В. Киян нагороджений орденом «За мужність ІІІ ступеня» (посмертно), званням «Народний Герой України».

Святиться ім’я Героя України Володимира Кияна на землі й на небесах. У ліцеї №7 м. Ковеля відкрито Меморіальну дошку на честь випускника, капітана Володимира Кияна та облаштовано куточок пам’яті про Героя. Колишню вулицю Ватутіна в місті Ковелі перейменовано на В. Кияна. Його життєвий шлях – це вічний урок мужності, героїзму та любові до Батьківщини.

Тож пам’ять про героїв не вмирає, їх будуть шанувати вічно. Бо жили вони для нас, для свого народу, для України!

Ковтають сльози ковельчани:
Розмаєм стеляться вінки,
Віддаймо й ми Героям шану
І пам’ятаймо вік-віки

(В.Лихобицький)