Гордієвич Ірина Василівна
Яскрава, освічена, професійна, патріотична – такою пам’ятають Ірину Гордієвич усі, хто її знав. Захищати рідну землю вона вважала своїм обов’язком. Тому покинула забезпечене життя в Європі та боролася за Україну. З першого дня була на Майдані, а потім – на війні. Жінка запевняла, що не випустить із рук автомат, допоки її батьківщина не здолає ворога…
Народилася Ірина Василівна Гордієвич 19 червня 1974 року у місті Косів Івано-Франківської області. Дівчинка зростала серед мальовничої природи в оточенні Карпат, любила фотографувати, малювати. Після закінчення школи вступила до Чернівецького національного університету на географічний факультет.
«Її студентське життя проходило постійно з рюкзаком. Вона часто ходила в походи», – розповіла сестра захисниці Аліна.
Ірина знала три іноземні мови – грецьку, польську та англійську. Здобула другу вищу освіту – юридичну. Займалася спортом – скелелазінням, а також плаванням, тягала «залізо». Тривалий час жила й працювала у Греції, там вийшла заміж та народила сина Александроса.
Під час Революції Гідності Ірина Гордієвич приїхала в Україну та боролась за свободу на Майдані. Коли почалася війна, вона вступила на службу в батальйон патрульної служби поліції особливого призначення «Луганськ-1» – єдиний, який працював на «нулі», тобто на самісінькій «лінії розмежування».
Золоте, Кримське, Станиця Луганська. Служба на блокпостах, нічні чергування під постійними обстрілами – таке багатьом чоловікам було не під силу. Проте «Ірен» ніколи не скаржилась, її характер був міцнішим за сталь.
«Я себе там знайшла, я себе почуваю там потрібною», – казала Ірина Гордієвич, коли подруги дивувалися, як вона живе у воєнних умовах.
Останній пункт служби старшої лейтенантки – місто Щастя на Луганщині, яке потужно та безперервно обстрілювали протягом кількох днів.
Ірина загинула 24 лютого 2022 року. Будучи пораненою, опинилась у ворожому оточенні в приміщенні поліцейського відділку міста. Від неї вимагали здатись, а коли вона відмовилася – закидали гранатами…
Лише через п’ять місяців тіло офіцерки вдалося забрати та поховати у Чернівцях. У неї залишилася мама, сестра та 14-річний син.
Старшу лейтенантку поліції Ірину Гордієвич посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Герої
