Кузьмич Руслан Васильович

Захисник України – любешівець Кузьмич Руслан

Майбутній захисник України - Кузьмич Руслан Васильович народився 06 березня 1984 року в с.Городіще Смоленської області (батьки були на заробітках 3 роки по комсомольській путівці). Руслан навчався в Любешівській школі, яку закінчив у 1999 році. Потім вирішив здобувати професію – майстер сільського будівництва у місцевому ПТУ-25.Успішно закінчив навчання 27.06. 2002 р., здобувши мирну професію.

І вже 22.10.2002р. був призваний на військову службу в ЗСУ, яку проходив у Харківській обл. в/ч Д-0050А. «Рядовай Кузьмич Руслан з 01.12.2002р. по 04.04.2003р. навчався в навчальному підрозділі в/частини Д 0050 по програмі підготовки: ВОС 904» [2]. Руслану подобалась професія військового і тому через деякий час був «переведений на військову службу за контрактом і призначений на посаду: Д0090ВОС 904754, наказ №293 старшим кодувальником.16.04.2004р. [2] Службу проходив у Львівській обл. м. Дрогобич.

Витяг із Службової характеристики на Кузьмича Руслана Васильовича: «За період проходження військової служби за контракт у військовій частині Д 0090 на посаді старшого кодувальника, старший солдат Кузьмич Руслан Васильович зарекомендував себе з позитивної сторони. До виконання службових обов’язків ставиться сумлінно. Непорушно додержується Конституції України та Законів України, військової присяги… Програму підготовки до дій за призначенням та гуманітарної підготовки засвоїв на «відмінно»» [3].

І тому, коли на рідну землю прийшла війна, яку розгорнула російська федерація, Руслан не вагався… Хоч мамині сльози змусили зупинитись… Але зі словами: «не плач, мамо, ти - сильна…» пішов захищати найрідніше… Адже він знав, що захищати Україну від загарбників - це і його обов’язок.

І вже 05.03.2022р. на підставі Наказу ПУ№69/2022 від24.02.2022р. призваний у ЗСУ по загальній мобілізації [1 ].

Воював з ворогом Руслан на південному сході України, у Харківській області. Було нелегко, жорстокі бої проходили поблизу Балаклії. З мамою і сестрою розмовляв по телефону не часто, казав, що небезпечно. А останній дзвінок був особливим, наче відчував щось лихе… Двадцять першого липня Руслан загинув… Чорним круком прилетіло сповіщення рідним, СПОВІЩЕННЯ №12, про те, що «ваш син Кузьмич Руслан Васильович, старший солдат, стрілець-санітар 2го механізованого відділення 3го механізованого взводу, механізованої роти 2го механізованого батальйону в/ч А 0501, вірний військовій просязі, виявивши стійкість та мужність, під час виконання бойових завдань у бою за Батьківщину 21.07.2022 року загинув в результаті отримання поранення, не сумісного з життям». [4]

Це сталось поблизу с. Байрак, що південніше Балаклії. Не стало нашого Русліка, - так його завжди з любов’ю називали однокласники - білявого голубоокого юнака, який став мужнім воїном, захисником. Таким і залишиться він в наших серцях. Герої живуть поки ми про них пам’ятаємо, згадуємо, досліджуємо їхнє просте і водночас таке цінне життя.

P.S. 29 серпня внаслідок контрнаступу ЗСУ звільнили українські території одразу на кількох напрямках, 7 вересня увійшли до Байрака, на південь від Балаклії [5], [6].

У всі часи захищати рідну землю було справою честі та гідності мужніх людей, дійсних патріотів своєї країни. Ми будемо пам’ятати кожного, хто боронить нашу землю від загарбників та робити все, аби наша країна була незалежною та успішною. Слава герою Руслану Кузьмичу!

Шана герою.

Не те чекали ми, а прилетіло горе,
Від того горя очі виплакали море.

Вже котрий день терзають душу сили злі
І знову ворон смерть приніс нам на крилі.

Руслана Кузьмича, героя і солдата,
В журбі готується зустріти рідна хата.

І будуть падати по всій дорозі квіти,
Тобі, герою наш, стелитимуть їх діти.

Вшанує місто рідне, вся рідня, знайомі
І відспівається тобі у ріднім домі.

Земля прийме, ота земля, що породила,
Тепер притулок твій, де батьківська могила.

Вся Україна віддає героям шану
І Любешів герою - Кузьмичу Руслану.

Микола Савчук 25.07.22