Хомік Сергій Ярославович

Я зробив більше, ніж міг, але менше, ніж хотів!

Війна забирає найкращих синів України, цвіт нашої нації, хоробрих захисників українського народу. Волинь - регіон, який за даними інфографіки на 2022 рік, поніс найбільші втрати у війні на Сході України. Чи не кожного дня до однієї із громад Волині приходить сумна звістка з фронту. Таким днем стало 11 листопада 2022 року: “Наша громада, на жаль, знову у жалобі. За визволення української землі ми платимо надто високу ціну. Під час виконання бойового завдання загинув уродженець села Сусваль Сергій Хомік”, - зазначив сільський голова Сергій Панасевич.

Хомік Сергій Ярославович за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного сувернітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений відзнаками Міністерства оборони України, головнокомандуючого збройних сил України, командуючого повітряних сил ЗСУ та відзнаками від ООН, орденами “За мужність” ІІІ та ІІ ступенів та “За мужність” І ступеню посмертно. Таким чином, удостоєний гордо зватись повним кавалером ордена “За мужність”.[1, с. 2]

Юнак з раннього дитинства знав, що стане військовим. І не просто військовим, а льотчиком. Сергій Хомік народився 28 лютого 1986 року у селі Жовтневе (тепер Сусваль), неподалік якого дислокувалась велика авіаційна частина. Ще маленьким хлопець бігав дивитися, як підіймаються в синю височінь вертольоти, а вдома зустрічав після чергувань батька, який служив техніком вертольота. Саме батько вперше спитав Сергія, чи хоче той стати військовим льотчиком. Відповідь була очевидною[2].

У 2004 році вступив на навчання до Харківського університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба. У 2008 році закінчив ВВНЗ і отримав вищу освіту за спеціальністю “Льотна експлуатація та бойове застосування вертольотів”[1, с.1]. Одразу був призначений на посаду льотчика-штурмана вертолітної ланки пошуково-рятувального забезпечення вертолітної ескадрильї транспортної авіації у місті Вінниця[3].Завзятий, грамотний, відповідальний, він швидко здобув авторитет серед колег і командування.

Військовослужбовець 456-ї бригади транспортної авіації імені Дмитра Майбороди. Командир вертолітної ескадрильї. Учасник операцій із підтримання миру та безпеки у складі Місії ООН в Африці.[4] Був підготовленим виконувати завдання вдень і вночі за будь-яких погодних умов. З 2015 року був учасником АТО та ООС на Донбасі в яких виконав понад 727 спеціальних (бойових) вильотів[1, с. 1].

У період з березня 2017 року по жовтень 2019 року обіймав посаду начальника штабу - першого заступника командира вертолітної ескадрильї[1, с. 1].

— А вже під час війни під керівництвом Сергія Ярославовича ми адаптувалися до нових умов. Перші роки війни показали, що встановлені керівними документами рамки виконання польотів треба дещо корегувати, — говорить побратим Валентин. — Насамперед усі польоти навчилися виконувати на наднизькій висоті. Я нещодавно повернувся з Африки, де літають на великих висотах. Після прибуття Сергій Ярославович одразу запланував декілька тренувальних польотів, аби зорієнтувати мене якнайшвидше. Якщо чесно, то не думав, що Сергій Ярославович чимось здивує мене під час тренувань, але йому це вдалося, я відкрив дуже багато тонкощів для себе[2].

Сергій Ярославович був безперечним лідером, вимогливим та справедливим. Завжди ставив перед собою найскладніші завдання і з честю їх виконував, завжди знав який має бути вихідний результат роботи. Після кожного бойового вильоту побратими завжди збиралися біля його вертольота і проводили розбір. Обговорювали, що зробили не так, яких неточностей припустились. Він, як старший групи, вказував на певні недоліки та говорив, що потрібно змінити[1, с.1].

Коли почалась велика війна, полковник Хомік був у відрядженні. Тоді родина якраз готувалася до його дня народження, яке мали святкувати 28 лютого. Марійка, донька, переживала, чи встигне намалювати картину — гелікоптер на яскраво-блакитному тлі. У неї вийшло, і Сергій отримав свій подарунок 1 березня, коли на кілька днів вирвався додому.

— Він був дуже щасливий, що ми залишились удома й не виїхали десь на захід країни, як мені радила вся рідня. Я знала, що ми маємо бути поряд із ним. Бачила по ньому, що Сергій був неймовірно радий прийти до дому, у якому є ми. І, як виявилося, я мала рацію, ми хоч уривками були разом і бачилися, - згадує дружина Сергія Катерина[2].

З початку повномаштабної збройної агресії росії екіпаж полковника Хоміка Сергія, першим з бригади почав виконувати бойові завдання. Вони успішно виконали 232 бойових вильоти (з них 91 авіаційний удар) та випустили 2431 некерованих ракет класу “Повітря-Земля” по колонах та позиціях противника, складах з БК та ПММ[1, с.1].

Український полковник-авіатор не раз вносив корективи до щоденної статистики Генштабу, знищивши понад півсотні ворогів та спаливши десятки зразків військової техніки окупантів[2]. В перервах між польотами в зоні активних бойових дій виконував завдання з пошуку та евакуації льотного складу, який зазнав лиха, перевезення особового складу, бойової техніки та вантажів.

За період виконання бойових завдань уражено та знищено понад 600 чоловік живої сили противника, більше 75 одиниць броньованої та спеціальної техніки окупантів (танки, ББМ, автомобільна та спеціальна техніка, склади з БК та ПММ). Майже кожен бойовий виліт екіпаж здійснював в умовах радіоелектронного ворожого подавлення, внаслідок чого працювали нестійко, або взагалі не працювали бортові ПНК та система GPS-навігації. також під час виконання завдань по екіпажу здійснювались пуски ракет із ЗРК та ПЗРК, а також проводились масивні артилерійські та ракетні удари по маршруту слідування вертольотів[1, с.1].

…11 листопада 2022 року. Донеччина. Два Мі-8 Повітряних Сил ЗСУ вилетіли на знищення російських окупантів. Політ проходив штатно, настрій в авіаторів був позитивний — усі були налаштовані гарно попрацювати й завершити чергову ротацію. Ведучий вертоліт під командуванням полковника Сергія Хоміка підійшов до місця відпрацювання. Спалах. Машина здійснила різкий маневр уліво. Ще кілька секунд командир надлюдськими зусиллями утримував у повітрі вертоліт, що палав. Кілька миттєвостей — і ведучий борт «зустрів землю». Ціною власного життя Сергій Хомік врятував побратимів…

 «Командир вертолітної ескадрильї, льотчик І класу, полковник Сергій Хомік не просто жив небом. Крутий професіонал, він освоїв усі тонкощі військового фаху, налітавши майже дві тисячі годин. За час російсько-української війни офіцер виконав близько 1000 бойових вильотів. Взірцевий екіпаж Хоміка знищив сотні окупантів і не один десяток одиниць ворожої військової техніки на Донеччині та Харківщині. Спільно з підрозділами Сухопутних військ вертолітники звільнили кілька тимчасово окупованих населених пунктів. Сергій без вагання віддавав усього себе захисту рідної землі, героїчно боронячи її від російської навали. І загинув офіцер як Герой – виконуючи бойове завдання й до останнього намагаючись врятувати екіпаж», – зазначив побратим загиблого[5].

Ціною власного життя врятував членів екіпажу майора Федоряка Євгена та штаб-сержанта Голду Віталія, які отримали важкі травми.

У Сергія залишилися дружина Катерина, донька Марія і син Макар.

Льотчик I класу, син неба, герой сучасності та приклад майбутнім поколінням, полковник Сергій Хомік до останнього дня свого життя боронив рідну країну, кожним своїм вильотом виносячи вирок агресору, який непрохано прийшов на українську землю.

Віддаючи шану Герою України, полковнику Сергію Ярославовичу Хоміку за його заслуги перед українським народом, за його подвиг, жертовність, відданість, за збереження української державної цілісності ми повинні пам’ятати і передавати наступним поколінням цю пам’ять. З цією метою для увіковічнення вчинку Сергія місцевій гімназії села Сусваль присвоєно його ім’я.

У Вінниці, де проживає сім’я Сергія Ярославовича, міська рада повідомляє, що 16 травня 2023 військові побратими підготували для членів ради презентацію про свого легендарного командира вертолітної ескадрильї Сергія Хоміка та звернулися з пропозицією увічнити його пам’ять у назві парку Хімік та однієї із вінницьких вулиць[6].

Матеріали підготували:

Ющук Роман, учень 9 класу Закладу загальної середньої освіти “Гімназія с. Сусваль Оваднівської сільської ради”

Науковий керівник: Коханська Ольга Василівна вчитель історії