Королюк Ярослав Васильович
Він був щедрою людиною. Усім серцем любив своїх дітей, пишався ними та говорив про це на кожному кроці. Щоразу, як йому дарували шоколадку, не їв сам, а просто ховав. Дочекавшись же, коли у доньок закінчаться солодощі, діставав її та ділив кожній по шматочку. Коли почалась війна, Ярослав Королюк пішов захищати свою сім’ю. Так і сказав: «Я йду воювати за вас! Щоб москалі не прийшли сюди». Він хотів кращого життя для всіх, щоб люди жили у мирі і спокої.
Ярослав Васильович Королюк народився 9 лютого 1978 року в селі Лукавці Вижницького району Чернівецької області в багатодітній сім’ї. Він був 14-ю дитиною з п’ятнадцяти. Свою велику родину дуже любив. Із братами та сестрами завжди були на зв’язку, підтримували та допомагали одне одному.
Закінчив Лукавецьку загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів, найбільше любив співи та математику. Це й не дивно, адже і в дорослому житті його знали, як розумного, кмітливого та цікавого чоловіка, який пам’ятав чи не всі українські народні пісні.
Згодом проходив строкову службу в Збройних силах України старшим механіком-водієм танкової роти. У 1998 році одружився, оселився в селі Мигове. Народилися донечки – Тетяна та Олена.
«У тата було чудове почуття гумору. Тільки від його жартів мама могла так щиро і довго сміятись. Тепер на її очах при згадці про нього лише сльози», – пригадує донька Тетяна Королюк.
Ярослав Королюк працював різноробом. «Майстер на всі руки», казали про нього, адже завжди все виходило відмінно – від столярства до електрики.
«Він умів просто все, я завжди цьому дивувалась і пишалась ним. Будучи вже на війні, тато по телефону пояснив мені, як замінити вимикач від світла. І в мене вийшло. А все тому, що він дійсно вмів пояснити і навчити. Він дуже багато чому нас навчив, завжди у всьому підтримував і давав добрі поради», – розповідає Тетяна.
У серпні 2017 року Ярослав Королюк брав участь у АТО. Нагороджений медаллю «Учасник бойових дій».
На початку повномасштабної війни добровольцем пішов виконувати обов’язки старшого механіка-водія танкової роти і звільняв Житомирську область. Згодом був призначений старшим стрільцем, воював на Донеччині. У липні 2022 отримав відзнаку за сумлінну службу під час виконання бойового завдання. У жовтні 2022 року отримав поранення. А в березні 2023 року із уламками в спині повернувся на передову.
Загинув Ярослав Королюк 10 квітня 2023 року в селі Роздолівка Бахмутського району Донецької області під час мінометного обстрілу.
«Того клятого, страшного дня я бачила його востаннє з екрану телефона, в голові навіть не вкладається, що так могло статись. Я ніколи не забуду той погляд, такий змучений, як ніколи, але водночас сильний. Тато був дуже сильним – і духом, і тілом. Він любив життя, і мав ще багато планів на майбутнє. Ми досі не можемо повірити і змиритись з тим, що його немає і вже більше ніколи не буде. Як же ж боляче від того, що нічого вже не змінити», – каже Тетяна Королюк.
Герої
