Ротар Іван Петрович
Любив працювати на землі, шанував природу, захоплювався технікою, був людяним, щирим та відповідальним, тому й прийняв виважене рішення боронити українську землю, рідних людей та увесь народ від ворога, який зазіхнув на незалежність і територіальну цілісність України.
«Людина не народжується героєм, а стає завдяки сміливим рішенням та вчинкам», – скажуть згодом, вшановуючи пам’ять загиблого воїна-захисника земляки.
Народився Іван Петрович Ротар 13 січня 1972 року в селі Коновка Кельменецького (нині Дністровського району) Чернівецької області четвертою дитиною в багатодітній родині. Батьки були зайняті з ранку до вечора – мати в колгоспі, батько працював будівельником, щоб утримувати велику сім’ю. Вони привчали сина бути чесним, справедливим, допомагати людям і не залишати друзів у біді. Змалку Іван звик працювати на землі, доглядати молодших у родині дітей. Зростав рухливим хлопчиком, любив спорт – футбол, активні ігри.
З великою повагою, теплом і гордістю згадував свого учня колишній класний керівник Юрій Кушнір: «Іван був добрим, працьовитим, щирим, а ще з дитинства серце його було сповнене патріотизму. У шкільному колективі мав авторитетом і повагу, ніколи не боявся труднощів, допомагав друзям у важку хвилину».
Після закінчення у 1987 році восьмого класу середньої школи в селі Коновка, вступив до Кельменецького професійно-технічного училища, щоб отримати фах тракториста, оскільки цікавився сільськогосподарською технікою та ще з дитинства охоче допомагав дорослим її ремонтувати. Після закінчення навчання в 1990-1992 роках проходив строкову службу. В армії здобув ще одну спеціальність – слюсаря з ремонту гідросистем будівельних машин. Після демобілізації упродовж тривалого часу працював на цегельному заводі у рідному селі Коновка, а згодом на санітарній вирубці лісу. Згодом, як і всі місцеві жителі, займався тільки сільським господарством. Створити власну сім’ю Івану не вдалося, тому залишився господарювати на родинному обійсті, опікувався батьками та допомагав їм.
14 лютого 2015 року чоловік не вагаючись став на захист України від ворога у складі Збройних сил. Пройшов перепідготовку на Рівненському загальновійськовому полігоні, після якої потрапив до Первомайська (Миколаївська область), звідти – під Маріуполь (Володарське), в зону бойових дій. Служив сержантом, номером гарматної обслуги протитанкової батареї протитанкового батальйону 40-ї окремої артилерійської бригади Сухопутних військ Збройних Сил України. Разом із побратимами пройшов складні бойові випробування.
25 серпня 2015 року сержант Іван Ротар загинув від смертельного поранення внаслідок обстрілу з ракетної системи залпового вогню «Град» під селом Прохорівка Волноваського району Донецької області. Снаряд влучив у бліндаж, де перебував військовий. За іншою версією, помер у 61 військово-морському госпіталі під час несення служби від тромбоемболії легеневої артерії. Похований 28 серпня з військовими почестями на новому кладовищі в рідному селі Коновка. У воїна залишились старенька мати Лідія Семенівна, брати та сестри.
Іван Ротар нагороджений (посмертно) відзнакою Президента України за участь в Антитерористичній операції, а матері Героя Лідії Семенівні вручено Орден Матері бійця АТО.
Вшановуючи пам’ять про загиблого воїна-героя АТО Ротаря Івана Петровича, 12 січня 2018 року на фасаді Коновської початкової школи, філії ліцею Кельменецького опорного закладу, встановлено меморіальну дошку.
Про Івана Ротаря, як і про багатьох інших героїв-буковинців, які віддали своє життя за незалежність України, написано на сторінках книги Наталії Боярчук-Брянської «Янголи букового краю» (2017 р.) та в документальному виданні «Книга Героїв. Перша частина» (2017 р.).
Захисник – герой Іван Ротар назавжди залишиться в серцях земляків, побратимів, друзів, рідних. З нього братимуть приклад, ним пишатимуться, про нього розповідатимуть дітям.
Вічна пам’ять Герою!
Герої
