Новосад Олександр Олексійович

Новосад Олександр Олексійович народився 31 серпня 2002 р. у місті Устилуг Волинської області.

З 2009 по 2018 рр. Новосад Олександр навчався в Устилузькій ЗОШ І-ІІІ ступеня.

2018-2021 рр. навчався у Володимир-Волинському центрі професійної освіти.

Хотів бути корисним людям. Тому, коли почалася війна, у березні 2022 року приїхав додому із Польщі, де був на заробітках. Сашко дуже хотів бути схожим на тата. Тому в жовтні 2022 року підписав контракт з ДПСУ.

У квітні 2023 року Саша вперше потрапив на Схід. Захищав нашу Батьківщину на Донецькому напрямку.

Нагороджений медаллю “ВЕТЕРАН ВІЙНИ-УЧАСНИК БОЙОВИХ ДІЙ”.

Був на навчанні у Британії. У січні 2024 року знову поїхав на Схід. Знову потрапили на Донеччину. Загинув 25 лютого 2024 року у селі Новомихайлівка Донецької області, Покровського району, захищаючи Україну. Разом з ним загинуло ще два його побратими з 79 ОДШБ. Майже рік вважався зниклим безвісти.

Похований Новосад Олександр Олексійович 20 лютого 2025 року у селі Тростянка, Володимирського району, Волинської області.

Посмертно присвоєно звання старшого сержанта.

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі старший сержант Новосад Олександр Олексійович нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).

З раннього дитинства ріс допитливим хлопчиком. Як тільки почав говорити, то ставив усім запитання і наполегливо чекав на них відповіді. Будь-яка відповідь маленького Сашка не влаштовувала. Йому потрібно було пояснити в доступній формі. 

Олександр гарно декламував вірші, любив співати. Його личко на святах завжди сяяло усмішкою.

У сім’ї ми дуже любили Різдвяні свята. Для своїх дітей я завжди готувала цілий сценарій, яким діти вітали із святом родичів і знайомих.

На 8 Березня завжди перший букет квітів був від Саші. Він добре пам’ятав про визначні дати родичів і знайомих і не забував вітати їх.

Саша був дуже доброю людиною. Любив ловити рибу, ходити по гриби. Ліс і річка – це улюблені місця його відпочинку. Любив готувати їсти.

Саша був дуже працьовитим. Щоб заробити кошти на свої забаганки, він працював на полі: збирав полуницю, огірки, розносив листівки, розвантажував машини, працював у Польщі. 

Був вірним товаришем.

(Спогади мами Одександра, Людмили Олександрівни Новосад)

Коли згадую за Сашу, я відчуваю невимовний жаль. Якось одразу пролітає все його життя перед очима. Я пам’ятаю маленького хлопчика з великими каріми очима. Він був по доброму надокучливим, йому все було цікаво, він на все мав свої, якісь унікальні погляди. Коли підріс, був підлітком, я його трактувала як дитину. З ним було важко, він до кінця не знав, що хоче, не міг себе знайти. Він хотів, щоб його чули і розуміли, але розуміти підлітка тоді для мене було на границях можливого. Я чекала, поки він виросте і сформується як доросла особистість. Вірила, що знайде себе у якійсь справі. Знайшов… Пішов служити. Виріс, насправді, дуже швидко. Він був ідейним, вірив в те, що робить, ніколи не сумнівався, навіть коли сумнівались всі інші. Сміливішої і відважнішої людини, як він, я в своєму оточенні не маю.

Пам’ятаю, як він підписував контракт, ми сиділи і говорили. Я переконувала його добре подумати, бо розуміла, що може таке статись. Казала: “Я буду плакати, мама буде плакати, ти ж розумієш, що можеш померти.” Він лише сказав, що б не хотів, щоб хтось плакав.

Востаннє, коли ми переписувались, написав, що дуже нас любить. Це було приємно, але трошки мене насторожило, бо ми любили один одного, але ніколи про це раніше, нажаль, не говорили. І, насправді, залишилось дуже багато людей, які його по справжньому люблять і хотіли б, щоб він це знав. Знав, що назавжди пам'ятатимемо його велике добре серце, сміливість і боротьбу за справедливість.

Мій хлопчику із добрими очима,
Прийшла, нажаль, твоя зима.
Ця втрата є для нас всіх нестерпима
Й не віриться і досі, що тебе нема.

(автор Христина Заморська)

(Спогади сестри Одександра, Христини Заморської)

Спогади вчительки початкових класів Гоцик Мирослави Петрівни

Новосад Олександр,.. Саша, учень Устилузької загальноосвітньої школи.

Прийшов до першого класу маленьким хлопчиком, якому щойно виповнилося 7 рочків, з такими допитливими, але впевненими оченятами, щирою посмішкою. Він хотів навчатись, хоч багато вже знав і вмів, як на свій вік. Вже у першому класі читав цілими словами, гарно рахував, старався писати каліграфічно, вмів висловлювати свою думку. До всього нового ставився з цікавістю, прагнув пізнавати невідоме. Під час уроків був активним. Із задоволенням брав участь у позакласних заходах. Мав чудову пам’ять, тому міг багато вивчити і запам’ятати.

Саша був позитивною, щирою, довірливою, доброю дитиною. Вмів слухати, поважав думку однокласників. Мав багато друзів і вмів дружити, прийти на допомогу тому, хто потрапив у біду. Ніколи ні з ким не конфліктував. Його любили і поважали однокласники, вчителі, адже такого щирого й доброго хлопчика неможливо було не любити. Він наче сонячний промінчик, випромінював позитив. Ніколи не лякався труднощів. Сашу гарно виховали батьки, будучи прикладом для сина. Завжди бу чемним, ввічливим, доброзичливим, привітним. Був…

Назавжди мій учень, один з найкращих…

Спогади класного керівника Карпенко Ольги Василівни

Наш Герой, наша гордість…

Кожен класний керівник мріє бачити своїх учнів щасливими, успішними, сповненими життєвих сил і натхнення. Але іноді доля розпоряджається інакше, і замість слів радості доводиться писати слова пам’яті…

Наш випускник, Олександр Новосад, був не просто учнем – він був справжнім другом, людиною з великим серцем і світлою душею. Його завжди вирізняли мужність, доброта та небайдужість до інших. У шкільні роки він вирізнявся добротою, щирістю та готовністю прийти на допомогу. Його поважали однокласники, любили вчителі, він завжди приходив на допомогу тим, хто цього потребував. Він мріяв, ставив перед собою великі цілі, і ми вірили, що попереду в нього багато перемог. Але його найбільший подвиг – боротьба за Україну.

І коли настав час боронити рідну землю, він зробив свій вибір – без вагань став на захист України. 

Він віддав своє життя за наше мирне небо, за незалежність та свободу. Його подвиг назавжди залишиться у наших серцях, у стінах рідної школи, у пам’яті тих, хто його знав. Його героїзм і самопожертва назавжди залишаться в наших серцях. Він жив, боровся і віддав своє життя за те, щоб ми могли жити у вільній країні. 

Є люди, які навіть після відходу залишаються з нами – у спогадах, у вчинках, у серцях. Таким був і таким назавжди залишиться наш Саша – наш випускник, наш захисник, наш Герой.

Ми пишаємося тобою, наш Герою. Твоя відвага – це наш біль, наша гордість і наша незгасна пам’ять.

Вічна слава тобі…
Пам’ятаємо. Шануємо. Не забудемо.
Спочивай з миром, наш Герою…
Ти назавжди в нашій пам’яті…

Матеріали підготували:

Мама Олександра, Людмила Олександрівна Новосад з ученицею Микитичівської гімназії Бегаль Анастасією

Список використаних джерел

Спогади мами Олександра, Людмила Олександрівна Новосад, сестри Христини Заморської, класного керівника Карпенко Ольги Василівни, вчительки початкових класів Гоцик Мирослави Петрівни