Федоріщев Михайло В'ячеславович

Волинянин Михайло Федоріщев

Федоріщев Михайло В'ячеславович народився 21 листопада 1991 року в селі Нікольське Орловської області. Коли Михайлові не було ще й року , як мама з сином після смерті його батька переїхали до рідного села Бірки.

Приїхавши в Україну, мама Михайла вийшла заміж і в нього з’явилась повноцінна сім'я - дві сестрички і вітчим, який для нього став справжнім батьком, адже любив, піклувався і виховував хлопчика як рідного.

Згодом Михайло пішов у перший клас загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. села Бірки. У 2009 році, ставши випускником, отримавши хороші бали на ЗНО, він вступив до Шацького лісового коледжу ім. В.В. Сулька, де наступні роки здобував освіту за спеціальністю “Майстер лісу”.

Після закінчення коледжу Михайло став працювати за фахом: спочатку в Любешівському ЛМГ, а згодом в Деревківському.

У 2016 році одружився . Його дружиною стала Альона, медикиня із сусіднього села Бихів. Новостворена сім'я жила в любові та гармонії та Бог не давав діточок, але через п'ять років до них завітав лелека .

Поки дружина виношувала довгоочікуване дитя, Михайло їздив на заробітки до Польщі, адже з роботи звільнився. Коли Альона перебувала на останньому місяці вагітності, пролунали тривожні сирени — розпочався повномасштабний наступ сусідньої росії. І 3 березня 2022 року Михайло повернувся з Польщі, а на наступний день в нього народивсь синочок Андрій. Він був на сьомому небі від щастя, але ще до хрещення дитини отримав повістку, а вже 27 квітня 2022 року вступив до лав ЗСУ. Андрійкові було лиш 1,5 місяця, він не встиг почути навіть коротке “агу”.

 Далі розпочались військові навчання , в ході яких його записали кулеметником. Із липня місяця солдат Федоріщев з позивним “Мішка” обороняв незалежність на території Донецької області під Бахмутом. За сином спостерігав тільки через екран телефона і все мріяв приїхати обійняти малюка. Але командування було невблаганним: з одного бою в інший, додому не відпускали.

17 листопада 2022 року відбувся його останній бій під населеним пунктом Яковлівка. Михайло загинув під час стрілецького бою внаслідок артилерійського обстрілу. Як стало відомо згодом, в тому бою загинули всі 36 наших захисників. А далі довге очікування тіла Героя, який 4 дні не дожив до свого 31-го дня народження, не встиг почути слово “тато” , яке синок навчивсь говорити напередодні загибелі.

23 листопада 2022 року Герой був похований у рідному селі Бірки, де й понині на його могилі майорить стяг, переданий побратимами із 10 ОГШБ, у складі якої захищав нашу землю Михайло.

Вірш присвячений герою Михайлу Федоріщеву

Село за лісом рідні Бірки,
Старенька хата і рідня,
Нектар бороцької говірки
В печі бобівники щодня.

Все як завжди, біля дитини
Воркує мама молода,
А свекор десь біля скотини,
Не відають, що йде біда.

Не йде – летить пекельна звістка,
Переганяє в леті час,
Відчула серцем це невістка,
Щось обірвалося нараз.

Бувало так, коли з роботи,
Із лісу довго не було,
Та мирні то були турботи,
То все за вітром загуло.

А нині, Боже, горе в хату!
Михайле, сину, батьку наш,
Дитина каже слово «Тату!»-
Над татом скажуть «Отче, наш!»

Герой Михайло Федорищев
Вже повертається з війни,
Вже рідна хата ближче, ближче…
Стій, доля клята, не гони.

Нехай попереду надія
У серці рідних поживе,
Хай ще пожевріє там мрія,
Що їх Михайло ще живе.

Що син не впав на полі бою,
Що вижив він у тім бою,
Що, рідна мамо, він з тобою
І любить всю сім’ю свою.

Як той полин та правда гірка,
Та в правді зерна не малі,
Герої тут зростають в Бірках,
Плоди Вкраїнської землі.

Автор: Микола Савчук 19.11.22