Урсул Віктор Миколайович
Віктор Миколайович Урсул народився 1966 року в місті Сокиряни, нині Дністровський район Чернівецької області. Здобув сільськогосподарську, а згодом і правову освіти. Тривалий час працював судовим виконавцем Сокирянського суду.
У 2019 році підписав контракт із Збройними Силами України, прагнув захищати від ворога рідну землю, яку любив і цінував безмежно. Був водієм гранатометного відділення.
Коли росія розпочала проти нашої держави повномасштабну війну, Віктор Урсул боронив Україну на південному напрямку. Загинув 25 лютого 2022 року у запеклих боях з окупантами на Херсонщині. Тоді воїнові минуло 56 років. Через те, що територія області в той час перебувала під окупацією російських військ, захисника України Віктора Урсула було поховано на Херсонщині. Тільки 18 грудня 2022 року його тіло повернули на Сокирянщину та перепоховали з великими почестями на рідній землі.
Президент України посмертно відзначив Героя орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Віктор Урсул був гарним сім’янином, турботливим батьком та люблячим дідусем. У місті Сокиряни за ним сумують п’ятеро дітей та троє онуків.
«Він був вірним другом, щирим сином та братом, свідомим патріотом України та справжнім Героєм-захисником», – згадує про воїна журналіст Юхим Гусар.
Вікторові Урсулу присвячені поетичні рядки, написані земляком Михайлом Брозинським «На порозі вічності»:
Зів’яли в полі паростки вагань,
Подамся з патріотами в солдати –
Аби Вкраїні найдорожчу дань –
Любов свою разом з життям віддати.
Я буду з рідними на відстані сльози
Я буду з рідними на відстані любові,
Запам’ятайте, люті вороги,
Не віддамо вам грона калинові.
Стіною стали ми у ряд один
На боротьбу з російською ордою
І хай залишусь вічно молодим,
Але з Вкраїною – живою.
Вона для мене вічності блакить,
Вона для мене – сонце у зеніті.
І в ній і з нею буду вічно жить –
Вона для мене – найдорожча в світі.
Герої
