Рощук Микола Миколайович

Рощук Микола Миколайович народився 06.10.1980 року та проживав у с.Новостав Луцького району Волинської області.

До першого класу пішов у 7 років. Перші 3 класи навчався у с.Голишів, згодом перейшов до Боратинської загальноосвітньої школи. Під час навчання улюбленими предметами були історія України та музика. Багато разів представляв школу на музичних конкурсах.

По закінченню школи у 1995 році вступив до Професійно-технічного училища №2 на будівельний факультет.

Відслужив строкову службу у МВС України у м.Запоріжжя, отримав звання молодшого сержанта. Перша робота була в столярному цеху, де згодом освоїв улюблене хобі – вироби з дерева.

Одружився 09.02.2003 року. Дружина – Шишка Олена Петрівна (18.06.1982 р.н.). У шлюбі народилося двоє дітей: Рощук Олександр Миколайович (23.10.2005 р.н.) та Рощук Анастасія Миколаївна (14.07.2007 р.н.).

Коли розпочалася повномасштабна війна, на наступний день 25.02.2022 року добровільно вступив до лав ЗСУ. Про цю подію говорив мамі так: «Мамо, ви не знаєте, що це за люди, вони прийдуть, будуть вбивати, ґвалтувати, різати, а в мене двоє дітей. А я що, буду лежати на дивані і дивитися телевізор? Що я скажу своїм дітям?» Під час цих слів під ліжком уже лежала валіза з речами, схована від рідних. Про рішення знав син та близькі друзі.

Майже увесь час у складі 63 бригади (піхота) був у самому пеклі, на першій позиції. Стрілець-санітар 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 3 механізованої роти механізованого батальйону. Витягав з поля бою та рятував побратимів. Рідні знали про участь Миколи у визволенні Снігурівки Миколаївської області. Під час звільнення Херсону отримав поранення та контузію 22.08.2022 року. Згодом був перекинутий у напрямок Бахмут, Авдіївка, Лиман. Увесь час був «на нулю», отримав другу контузію 19.12.2022 року, поранення 21.01.2023. Виведений з-під Бахмуту, прийшов у відпустку з 12.02.2023 – по 24.02.2023р.

Про побратимів завжди говорив з любов’ю і теплом, як про свою сім’ю. Коля казав, що обов’язково повернеться до своїх, бо вони чекають кожного, хто пішов у відпустку. Він говорив: «Вертаюсь назад, щоб діти не бачили війни. Все буде Україна!».

Помер у селі Колодязі Краматорського району Донецької області 16.04.2023 року.

Матеріали підготували:

Рощук Анастасія, учениця 10 класу Боратинського ліцею Боратинської сільської ради Волинської області

Наукові керівники: Павліха Людмила Василівна, учитель історії, Черняк Наталія Миколаївна, учитель української мови та літератури Боратинського ліцею Волинської області

Список використаних джерел

1. Бубенщикова О. Загадкова смерть на Майдані. //Волинська газета, 6 лютого 2014 року.
2. Думська С. Герой без зірки героя // Волинська газета, 2011, 1 грудня , с.8.
3. Панорама людських доль. Збірник текстів ЗЗСО Боратинської сільської ради. Луцьк, 2021р. – с.74-75.
4. www.volynpost.com // Народ каже, що Віктор – герой //Слава праці, 4 березня 2014 року (дата використання: 15.05.23)
5. http//www.volynpuppet.com (дата використання: 15.05.23)