Нестерюк Юрій Сафронович
Юрій Сафронович Нестерюк був головним сержантом та служив у військовій частині А0284. Народився 30 квітня 1969 року в селі Багна, на Вижниччині. Там закінчив школу, потім медичне училище. Більше 20 років працював фельдшером у складі бригади швидкої допомоги Вижницької районної лікарні.
«Був щирим, світлим, добрим, саме тому обрав найгуманнішу професію, щоб першим надавати невідкладну медичну допомогу під час викликів, рятувати життя пацієнтів, яких ніколи не залишав поки їм не ставало краще. Виконував свою роботу завжди з усмішкою, увагою, спокоєм і впевненістю, що все буде добре», – згадують про воїна колеги.
У селі про Юрія Сафроновича кажуть, що він змалечку звик до роботи, адже батьки привчили працювати в полі, біля худоби. Отримавши диплом фельдшера, через деякий час пішов на строкову військову службу, яку проходив у морському флоті, у країнах Балтії. Після повернення додому продовжив працювати у Вижницькій лікарні на «швидкій». Обслуговувати доводилося від 10 до 20 хворих на день. Як казав сам Юрій Сафронович, його завдання полягає в тому, аби вчасно і правильно надати невідкладну медичну допомогу аж до стабілізації стану людини.
З 2014 року боронив Україну на Сході.
«На поклик України фельдшер швидкої допомоги Чернівецького обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф (Карпатське відділення, бригада№54), не вагаючись, без зайвих слів і запитань, став до лав захисників цілісності і єдності держави», – пишуть про воїна колеги.
З 27 січня по 9 квітня 2016 року Юрій Сафронович, як санінструктор роти, завжди був поруч з воїнами, які знали, що лікар з Буковини ніколи не покине їх у біді. А вона чатувала на кожному кроці. Через ворожі обстріли, боротися за життя побратимів доводилося в окопах, лісах, бліндажах. Він був у Донецькому аеропорту, Станиці Луганській, Трьохізбенці, Мар’їнці, Авдіївці. Серйозно травмувавши ногу, Юрій Нестерюк сам собі вводив знеболююче і продовжував виконувати місію лікаря-рятівника.
Коли розпочалося повномасштабне російське вторгнення Юрій Сафронович служив за контрактом у ЗСУ. Загинув, захищаючи Україну, 23 травня 2022 року внаслідок мінно-вибухової травми поблизу селища Покровське Бахмутського району Донецької області. Того дня о 17-й годині він ще розмовляв із рідними, а потім його голос затих навіки.
Поховали Юрія Нестерюка 29 травня у рідному селі Багна. У Героя залишилася мати, сестра, доньки та онучка.
Присвята Юрієві Нестерюку від поета Василя Тітова:
Біда прийшла із Голіафом.
Вже філістимці лізуть в дім.
Ізраїль до п’ят покрився жахом…
Грозило рабство явно всім.
Знущався велетень – страшило,
Аби на битву вийшов хтось…
Якщо поборе мою силу,
То ми – раби вам, кажу, ось.
Аж тут Давид… Юнак і тільки.
Але болів за отчий край.
Став під удар за рід, оскільки,
Знущався підло той горлай.
Відкинув меч та обладунок,
Бо віра в серці, мов гора.
Він не боявся прорахунку:
Воює Бог. Вперед, пора!
Праща теж надійна зброя…
Набрав каміння… І у бій!..
Відвага духу – душі прояв.
Зі мною – Бог! – Хитнувся стрій,
Коли голиш, мов куля, точно
Нараз б’є велета в чоло…
Явив Бог славу правомочно…
… Невже таке, скажіть, було?!
Було тоді… Буде і нині.
Героям дяка та поклін.
А мир та спокій – Україні!
Творцеві – слава! Сила – ВІН…
Герої
