Степанов Андрій Сергійович

Нерідко в небесній височині можна побачити, як раптово, немов одірвавшись, падає зоря й згорає блискавично, не встигнувши долетіти до землі. Люди вважають, що падаюча зірка - це раптово обірване чиєсь життя. Так і зірка Андрія Степанова спалахнула на небосхилі, яскраво горіла його добрими вчинками, неперевершеним талантом, гідними подвигами та й погасла. Відійшовши в 22 роки за межу вічності, він залишив по собі вагомий творчий внесок, так і недоживши, недолюбивши...

Осінь, 5 листопада 1999 року. Можливо, для когось це звичайний день, але не для родини Степанових. Саме тоді народився Андрій. Їхній син, їхній первісток, татова опора та мамина підтримка. Він  зростав допитливим хлопцем, інколи бешкетником, але завжди чуйним, добрим та справедливим.  Був старшою дитиною в сім'ї, усе дитинство провів пліч-о-пліч із молодшою на рік сестрою.

Зі спогадів мами: "Андрій дуже любив обійматись, особливо останнім часом. Із друзями вітається - обов'язково похлопає по плечу, додому приходить і каже : "Мамо, давай обійматись". Він високий був, я в порівнянні з ним низька, але завжди говорила: "Мій ти маленький", - і він так серйозно відповідав: "Якщо ти називаєш мене маленьким, то не відпускаєш у доросле життя..."  І тоді я вже говорила: "Ну добре, мій ти дорослий синочок". Коли приходив із блокпоста, холодний, змерзлий, брудний, відразу кидав у куток кімнати рюкзак і все одно йшов обійматись. Постійно писав вірші: про кохання, про дівчат, а про що ж ще йому було писати? Але останній  написав про війну, його побратими навіть на відео зняли, як він його зачитує. Коли Андрія не стало, мені ніби крило одне відірвали..."

У 2006 році Андрій пішов до першого класу Ічнянської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1(нині - Ічнянська гімназія №1 ІМР), де й навчався 9 років. Зі спогадів класного керівника: "Андрій був трудолюбивий, відповідальний, співчутливий. Про це свідчить випадок із нашого шкільного життя: одного разу запланували поїздку-екскурсію до фабрики "ROSHEN" і постало питання, чи зможе поїхати з нами Сидора Ігор, однокласник. Хлопець мав порушення рухової активності. Андрій перший сказав: "Він поїде! Ми його понесемо!"  Андрій та  хлопці по черзі  несли його  на третій поверх на спині. Він завжди приходив на допомогу слабшим.  Коли в класі робили ремонт, приходив тільки він. Дуже шкода, що від нас ідуть такі молоді, красиві, талановиті хлопці..."

У 2015 році вступив до Ніжинського фахового коледжу культури і мистецтв імені Марії Заньковецької за спеціальністю "Народна хореографія". Після закінчення  працював у Чернігівському обласному філармонійному центрі, потім -  таксистом у Києві. Усі друзі, учителі та однокласники говорять, що танці, то було життя Андрія, він танцював так, ніби Бог поцілував його в ноги. Жоден шкільний концерт не проходив без виступу хлопця. Та не єдиними танцями був обдарований Андрій. Він грав на гітарі, писав вірші, обожнював риболовлю та футбол.

"Був активним, життєрадісним, талановитим, добрим, світлим юнаком, який вже почав втілювати свої плани в життя, тішив своїх близьких та друзів, мріяв, любив...", - кажуть про захисника в громаді.

Коли окупант став на рідну землю, Андрій не залишився в стороні й вступив у Добровольче формування Ічнянської територіальної громади, а через кілька місяців долучився до Сил Оборони України. Захищав Батьківщину в складі 30-ї окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького, там й отримав позивний "Звір".

Андрій Степанов загинув 8 травня 2022 року під час виконання службового завдання в Чернігівській області біля села Авдіївка. Йому назавжди 22 ... Поховали Героя в рідному місті Ічні, на Ковалівському кладовищі. Солдат Андрій Степанов нагороджений "Почесною відзнакою начальника Чернігівського обласного центру комплектування та соціальної підтримки" І ст. (посмертно).

Спочивай з миром, солдате!
Вічна та світла пам'ять!
ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ! СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!

Матеріали підготували:

Роботу виконали:
- Кожокіна Тетяна, учениця 8 класу Ічнянської гімназії №1 ІМР
- керівники Кузьменко Жанна Михайлівна вчитель Ічнянської гімназії №1 ІМР, вчитель Пахарина Марина Володимирівна, вчитель Ічнянської гімназії №1 ІМР

Список використаних джерел

Матеріали Ічнянської міської ради, спогади рідниї, близьких та побратимів