Плахотнюк Валерій Васильович

Війна завжди приходить несподівано, як грізна буря, що знищує все на своєму шляху. Вона забирає тих, хто любив, мріяв і творив, хто міг змінити світ своїм талантом і добротою. Найболючіше те, що її жертвами стають найкращі: ті, хто завжди був прикладом мужності, честі і любові до рідної землі.

На превеликий жаль, Житомирщина попрощалась із таким ГЕРОЄМ, який жив заради інших, приносив у світ добро, щедрість, працьовитість, позитив і підтримку, Плахотнюком Валерієм Васильовичем.

Плахотнюк Валерій Васильович народився у мальовничому селі Бистрик Ружинського району Житомирської області 1 вересня 1976 року у сім’ї Василя і Катерини Плахотнюків. Був єдиним сином. Батьки працювали у колгоспі, були працьовитими і добрими, таким виріс і Валерій.

У 1993 році Валерій закінчив Бистрицьку школу, а у 1995 році був призваний на строкову службу в м.Ічня Чернігівської області. Після закінчення служби працював у рідному Бистрику в будівельній бригаді на пилорамі.

1999 року Валерій одружився з коханою дівчиною Арель Наталією Борисівною 1977 року народження. Вона працювала у бистрицькій колгоспній їдальні кухарем.

У 2000 році  у молодого подружжя народилася донька  - Плахотнюк Руслана Валеріївна, а у 2003 році – син Плахотнюк Максим Валерійович.

Із 2005 по 2010 рік Валерій працював у Києві в будівельній бригаді.

Із 2010 року чоловік знову почав працювати у рідному Бистрику у ТОВ СП «НІБУЛОН» забійником на м’ясопереробному цеху.

Із 2014 по 2015 рік Валерій перебував у зоні АТО. Після військової служби повернувся у Бистрик до своєї родини і продовжив працювати на м’ясокомбінаті.

20 квітня 2022 року після повномаштабного вторгнення агресора Валерій пішов боронити нашу державу.

Військову підготовку Плахотнюк Валерій Васильович проходив у Чернігівській області, смт Десна 66 ОМБР. Після проходження військової підготовки був направлений на Схід України.

Перебуваючи на службі, отримав позивний « М’ЯСНИК». Назначений командиром гранатомета протитанкового взводу 3 механізованого батальйону в/ч А7014.

Валерій Васильович ніколи не прагнув визнання, слави чи нагород. Він боронив державу з честю, заради своєї сім’ї, народу та майбутнього України. До останнього подиху він був вірним своїм побратимам та державі.

Перебуваючи у зоні активних бойових дій, Валерій ніколи не скаржився. Хоча було дуже важко, навпаки, підтримував усіх і казав, що все буде добре. Хто знав Валерія говорять, що такі як він - зустрічаються дуже рідко. Завжди був усміхненим, товариським, дуже любив жартувати. Був мужнім, хоробрим, гарним господарем, вірним другом і міцною опорою для своїх рідних і взірцем для багатьох людей.

На превеликий жаль, 22 липня 2024 року в районі населеного пункту Макіївка Сватівського району Луганської області, виконуючи бойове завдання і виборюючи свободу і волю України, від отриманих важких поранень, несумісних із життям, внаслідок артилерійського обстрілу з боку противника загинув наш ГЕРОЙ – Плахотнюк Валерій Васильович. Його загибель – нестерпний біль для сім’ї і тих, хто знав і любив Валерія.

1 серпня 2024 року Ружинська громада назавжди попрощалася зі свої земляком, захисником України, відданим патріотом – Плахотнюком Валерієм Васильовичем. Похований Валерій у рідному селі Бистрик поблизу своїх батьків.

За проявлену особисту мужність та героїзм, стійкість та рішучість дій в умовах пов’язаних з ризиком для життя під час заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації нагрудним знаком « 66 ОКРЕМА МЕХАНІЗОВАНА БРИГАДА ІМЕНІ КНЯЗЯ МСТИСЛАВА ХОРОБРОГО СУХОПУТНИХ ВІЙСЬК ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ» відзначено сержанта ПЛАХОТНЮКА ВАЛЕРІЯ ВАСИЛЬОВИЧА, командира гранатометника протитанкового взводу механізованого батальйону в/ч А7014  (посмертно). Нагрудний знак передали дружині Наталії Борисівні.

1 жовня 2024 року, у День Захисників та Захисниць України, на подвір’ї Бистрицького ліцею було відкрито меморіальну дошку у пам’ять загиблого ГЕРОЯ Валерія Васильовича Плахотнюка.

Валерій назавжди залишиться у наших серцях веселим, добрим, життєрадісним, завжди усміхненим, вірним захисником і борцем за правду і свободу нашої держави.

ВІЧНА ШАНА ГЕРОЮ!

Матеріали підготували:

Матеріал підготували:

Сиротенко Дмитро Артемович, учень 7 класу Бистрицького ліцею Ружинської селищної ради Бердичівського району Житомирської області

Науковий керівник:

Яцько Юлія Олександрівна, учитель зарубіжної літератури Бистрицького ліцею Ружинської селищної ради Бердичівського району Житомирської області