Случик Михайло Андрійович

Дата народження:

15.04.1967

Дата загибелі:

18.05.2015 (48 років)

Місце народження:

Україна, Волинська область, Луцький район, Холоневичі

Місце загибелі:

Україна, Кіровоградська область, Кропивницький район, Знам'янка

Місце поховання:

Україна, Волинська область, Луцький район, Холоневичі

Случик Михайло Андрійович народився 15 квітня 1967 року в багатодітній родині в селі Холоневичі Ківерцівського району Волинської області.

В 1974 році пішов до 1 класу Холоневицької школи. Закінчив 8 класів і в тому ж році став студентом Колківського професійно-технічного училища №24. По закінченню училища у 1985 році отримав спеціальність «тракторист – машиніст» широкого профілю з умінням виконувати роботи слюсаря – ремонтника, водія автомобіля.

Після училища недовго працював в пожежній охороні місцевого колгоспу. Невдовзі був призваний на строкову службу, яку проходив з 1985 по 1987 рік в Чехословаччині в десантних військах. Отримав звання «старший сержант».

В 1990 році після закінчення спеціальних курсів у Шацькому лісовому технікумі почав працювати в Холоневицькому лісництві вальщиком лісу.

Дуже любив музику. Односельці запам’ятали його, як соліста сільського вокально-інструментального ансамблю «Чоботи», без участі якого не відбулося ні одне весілля в селі, ні один концерт у сільському клубі.

В 1992 році Михайло одружився з Лисюк Ніною Іванівною. В 1993 році в сім’ї народився первісток – син Микола, а в 1997 році Бог послав на світ донечку Юлію.

У Михайла завжди була мрія побудувати свій дім. У 2000 році вона здійснилася – молода сім’я перейшла жити до нової просторої хати. У 2012 році Михайло змінив роботу, перейшов працювати в цех по переробці деревини.

28 січня 2015 року був мобілізований, став на захист своєї Батьківщини. Службу проходив у м. Кіровоград. 9 травня приїхав у відпустку перед відправкою в зону бойових дій (АТО). 17 травня повертався назад в частину, але до частини не доїхав. 18 травня його знайшли мертвим у м. Знам’янка неподалік залізничного вокзалу. 21 травня 2015 року в с. Холоневичі відбувся похорон Михайла.

Багато планів лишилося нездійсненими. Не встиг одружити дітей, дочекатися онуків,а їх у нього вже троє – двоє хлопчиків у сина Миколи, що став настоятелем храму в с. Четвертня Луцького району, і дівчинка у доньки Юлії, яка стала перукарем і є дружиною настоятеля храму отця Назара в с. Годомичі. Віримо, що Михайло з небес споглядає за своєю родиною та тішиться дітьми та внуками.