Шихненко Роман Сергійович
Роман народився в селі Василівці у сільській родині. Він був старшим сином у багатодітній сім'ї Шихненка Сергія Петровича та Лілії Миколаївни. Змалечку Роман ріс добрим, трудолюбивим, безкорисливим, відповідальним та життєрадісним і до кінця його короткого життя ці якості ставали все чіткішими. Безтурботливі шкільні роки пролетіли швидко. Після 11 класів 2016 році в с.Андрушки, вступив до Київського міжрегіонального профісійно-технічного училища будівельної механізації та спорту, де здобув спеціальність - автослюсар, водій вантажівок.
У 2018 році наш земляк вперше одягнув військовий однострій, підписав контракт селище Попільня, частина А 1486 в радіо-технічні війська. Служив три роки до закінчення контракту. Серпень - жовтень 2019р. брав участь в антитерористичній операції на Сході України.
23 листопада 2021 року без вагань добровільно вступив на контрактну службу в м. Біла Церква, 72 механізована бригада імені Чорних запорожців (72 ОМБр, в/ч А2167, ппВО 849). Коли розпочалося повномаштабне вторгнення, Роман проходив військовий вишкіл у навчальному центрі в м.Києві. Він став з перших днів на оборону столиці, і нагороджений 5 серпня 2022 року відзнакою Презедента України "За оборону України". Під час десятиденної відпустки,10 грудня 2022 році боєць освідчився та одружився з Марчук Інною Павлівною. Як і кожна молода людина, жив, будував плани, мріяв, радів, був підтримкою для найрідніших. Але війна вносить свої корективи. Наш Захисник і надалі обороняв Україну на Донецькому напрямку, демонструючи непохитну мужність, вірність та героїзм. Під час бойових дій він отримав три контузії та поранення. Останній свій бій солдат прийняв 16 вересня 2024 року поблизу населеного пункту Водяне, Волноваського району, Донецької області. Після чергового масового обстрілу отримав множинні осколкові поранення, та опіки ІІ ступеня поверхні тіла та дихальних шляхів. Романа вдалося відправити до київської лікарні. Лікарі боролися сімнадцять днів за життя, як могли, але, на жаль, дива не сталося. Герою не судилося перемогти тяжке поранення, не вистачило сил воїну, котрий шість років боронив нашу землю. 2 жовтня 2024 року його юне серце зупинилося. Герою навіки 25!!! Похований 9 жовтня на Алеї слави у с. Квітневе. Вічна пам'ять та доземний уклін Герою!
Матеріали підготували:
Вовчок Іван, учень 11 класу загальноосвітнього навчального закладу "Андрушківський ліцей імені А.Н.Вітрука Андрушківської сільської ради Житомирського району Житомирської області"
Науковий керівник: Кравчук Юлія Василівна, вчитель зарубіжної літератури, ліцей с.Андрушки
Список використаних джерел
Дружина - Марчук Інна Павлівна, батьки
Герої
