Смідюк Олександр Володимирович

Дата народження:

20.10.1988

Дата загибелі:

02.11.2022 (34 роки)

Місце народження:

Туркменістан, Ашхабад

Місце проживання:

Україна, Волинська область, Володимирський район, Володимир

Місце загибелі:

Україна, Донецька область, Краматорський район, Терни

Місце поховання:

Україна, Волинська область, Ковельський район, Любитів

Військова служба:

Cолдат, гранатометник, військова частина А1126, 1 парашутно-десантний батальйон, 1 парашутно-десантна рота

Нагороди, відзнаки:

"За проявлений героїзм"(2016 р.), "Захиснику рідної землі"(2015 р.)

Волинянин Олександр Смідюк - Герой України

Олександр Смідюк народився 20 жовтня 1988 р. в Туркменістані, в м. Ашхабад. У 2008 році закінчив Володимир-Волинський сільськогосподарський технікум і здобув кваліфікацію технік-електрик. 2008-2009 рр. проходив строкову військову службу (гранатометник військової частини А0284 м. Львів).

У 2010 році працював електромонтажником в ТзОВ "Електро", в 2010-2013 рр. - монтером колії в ДТГО "Львівська залізниця", в 2013 р. переведений на посаду слюсаря-електрика з ремонту електроустаткування, в 2014 р. працював на будівництві в м. Києві.

Бойовий шлях: учасник АТО 2015-2016 рр. і ООС 2019 р. у складі військової частини А1008 м. Володимир, брав участь у боях за Мар’їнку. Призваний на військову службу під час мобілізації 09.03.2022 р. у військову частину А1126 1 парашутно-десантного батальйону 1 парашутно-десантної роти смт Гвардійське Дніпропетровської області (солдат, гранатометник військової частини), брав участь в Слобожанському контрнаступі, звільненні м. Ізюм.

02.11.2022 р. загинув у бою за нашу Батьківщину, виявивши стійкість і мужність, вірний військовій присязі при наступальних діях під час артилерійських обстрілів внаслідок вибуху снаряду. Місце загибелі: поблизу с. Терни, Краматорського р-ну, Донецької області. Місце поховання: кладовище с. Любитів, Ковельського р-ну, Волинської області. Нагороди: "За проявлений героїзм"(2016 р.), "Захиснику рідної землі"(2015 р.).

Сімейний стан: неодружений, рано втратив батьків (батька в 9 років, маму в 21), в героя залишились дві сестри.

Рідні, друзі і побратими згадують Сашка як прекрасну Людину, справжнього воїна і захисника, чудового друга, чесного і справедливого, життєрадісного. Він завжди казав: "Хто, як не я", найкращий син і брат, гордість для близьких, янгол із великою, світлою, неймовірно сильною та сміливою душею і добрим серцем. Герої не вмирають, він у серці всіх хто його знав.