Харюк Руслан Васильович

Дата народження:

23.12.1994

Дата загибелі:

27.06.2024 (29 років)

Місце народження:

Україна, Чернівецька область, Вижницький район, Плоска

Місце проживання:

Україна, Чернівецька область, Вижницький район, Плоска

Місце загибелі:

Україна, Донецька область, Покровський район, Сокіл

Місце поховання:

Україна, Чернівецька область, Вижницький район, Плоска

Військова служба:

Головний сержант розвідки, 47-ма окрема механізована бригада «Ма́ґура»

Позивний:

KING

Нагороди, відзнаки:

Ветеран війни

Головний сержант Руслан Харюк на псевдо KING поліг 27 червня 2024 року поблизу села Сокіл на Донеччині. При штурмі позицій окупантів, підійшовши майже впритул до ворога, загинув від мінометного обстрілу.
Харюк Руслан народився в селі Плоска Чернівецької області. Закінчив школу та пішов в армію. Служив у Національній гвардії України. Потім працював у підрозділі швидкого реагування «Тигр». Захоплювався давньогрецьким бойовим мистецтвом – панкратіон.

З перших днів повномасштабного вторгнення Руслан пішов добровольцем і проходив службу в 355-му навчальному механізованому полку (в/ч А3211). Брав участь у звільненні населених пунктів Харківської області: Руські Тишки, Борщова, Черкаські Тишки, Купʼянськ. Виконував складні бойові завдання. Разом із побратимами боронив Бахмут та Кліщіївку на Донеччині.

12 жовтня 2022 року отримав тяжкі осколкові поранення. Проходив довготривалу реабілітацію. Але не здався, не опустив рук. Після одужання чого прийняв рішення знову повертатися на фронт. Пройшов навчання у Британії, де показав високі результати і став найкращим серед найкращих. Далі повернувся в Україну, працював інструктором, передаваючи свій цінний бойовий досвід. Хлопці, якиї навчав Руслан неодноразово дякували йому за навчання, тому що завдяки йому, вдавалось зберегти собі життя.

З червня був прикомандирований до 47-ї окремої механізованої бригади, де обійняв посаду головного сержанта розвідки.
Руслан завжди мав чітку позицію, був патріотом та дуже любив Україну. Вважав обов'язком кожного чоловіка її захищати. У будь-якій ситуації відстоював справедливість, незважаючи ні на що. Він був дуже добрим, чемним, гарно вихованим і турботливим. Які б ситуації не траплялися, був позитивним та жартував. Завжди як командир був надійним плечем для своїх побратимів, з якими вони пройшли чимало гарячих точок та пережили багато складних моментів. Руслан до останнього подиху із честю виконував свій обовʼязок, був вірний присязі, українському народу та Україні.

Поховали воїна в рідному селі.
З війни Руслана чекали мама та кохана.