Бурдак Сергій Володимирович

«Ніхто більшої любові не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх».  Думка про благо інших, турбота про своїх рідних, допомога друзям – це життєві принципи Бурдака Сергія Володимировича, який віддав своє життя за наш спокій, можливість навчатись, працювати, мріяти і просто жити.

Бурдак Сергій Володимирович народився 4 грудня 1990 р. в селі Седлище, на Любешівщині. Зростав серед мальовничої природи. Річка, ліс – це були його улюблені місця. 

У вересні 1997 року став учнем Седлищенської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. Зарекомендував себе дисциплінованим, старанним, справедливий та щирим учнем. Йому була притаманна пунктуальність і обов’язковість. Сергій брав активну участь у житті класу та школи. Був прапороносцем.  

У 2008 році закінчив Седлищенську загальноосвітню школу. Успішно здав ЗНО, пройшов відбір до Національної академії внутрішніх справ. 2012 році закінчив Київський національний університет внутрішніх справ, здобув професію юриста. Оберігав спокій та допомагав жителям Любешівщини, працюючи в Любешівському відділенні поліції. У роботі завжди відповідальний, виважений, цілеспрямований, правдивий. 

Зі спогадів колеги по роботі: «Перш ніж стати Героєм України, він став простим і порядним захисником-правоохоронцем. Сергій любив службу. Бути поліцейським - було його стилем життя …Він вмів брати від обставин те, чого інші не бачили. Ніколи не знав слова страх. Свою честь і гідність закарбував на віки».

Пройшов кар‘єрний ріст від дільничного інспектора до начальника сектору превенції.   

Побудував будинок, посадив садок біля нього. Разом із дружиною виховував донечку Злату, яка обожнювала свого татка…Працював, вибудовував плани на майбутнє.

24 лютого 2022 року …. «Прокидайтеся, почалася війна». Саме ці слова лунали скрізь. Той історичний четвер змінив життя українців. У містах та селах лунали вибухи, гинули люди… Мирні люди… і це був не сон, це була страшна реальність…

Війна… Усі плани перекреслено… Не задумуючись, Сергій пішов до військкомату. 25 лютого 2022 року на підставі Указу ПУ № 69/2022 призваний у Збройні Сили України по загальній мобілізації. До 9 травня 2022 року оберігав спокій земляків, так як був у місцевій роті охорони.

9 травня 2022 року відправлений до 14 окремої механізованої бригади. Згідно Наказу № 165-РС від 10 травня 2022 зарахований до списків особового складу частини на посаду гранатометника 4-ї стрілецької роти 2-го стрілецького батальйону. Полігон, навчання….

12 липня 2022 року Сергій побував дома. Це було свято. За столом зібралася вся сім‘я… Але ніхто не міг подумати, що це востаннє…

16 липня 2023 року разом з побратимами був відправлений на Схід. Запеклі бої під Бахмутом. Яковлівка, Федорівка… Далі була Харківщина…

«В основному ми з ним переписувалися. За місяці оборони він зробив мене сильною. Адже бувало, що по декілька днів не виходив на зв'язок. Донька сумувала за ним і завжди чекала його дзвінка. У них були свої розмови по телефону. Вона розказувала йому про школу, про уроки. Адже цьогоріч пішла до першого класу. Коли були в Бахмуті, то кожен мій ранок починався з того, що я «заходила» в соціальні мережі й дивилася, чи ж був він у мережі. Я завжди чекала звістки від нього. Але він ніколи не розказував подробиць, писав, що все «ок», - згадує дружина Сергія.

Ранок 10 вересня не віщував біди. Сергій приїхав до Харкова ремонтувати   автомобіль. Маючи зв'язок, перетелефонував усім знайомим. Він дуже любив поспілкуватися з друзями, розпитати про справи, поцікавитися про новини на батьківщині. У той день він зустрівся  з татом, який теж перебував у Харкові. Разом із побратимами передали додому літні речі.  Планували заїхати на «Нову пошту» забрати посилки, купити торта та відсвяткувати день народження побратима. Та не судилося…Дзвінок…Терміновий виклик командира на місце дислокації взводу…..

Село Веселе… Багато разів Сергій говорив про те, що там багато русні. Але ніколи не могли подумати, що Веселе стане невеселим для п‘ятнадцяти родин… 

Бій був короткий. З двадцяти одного бійця повернулося тільки….п‘ять. Один потрапив у полон… П‘ятнадцять героїв полягло у тому бою… Залишилися сиротами діти, овдовіли дружини, втратили своїх синів батьки… Така вона, ціна визволення кожного клаптика української землі від окупанта.

Чорна звістка прилетіла і до Седлищ. 15 вересня 2022 року близько 17 години рідним принесли з військкомату сповіщення сім‘ї №15. Солдат Бурдак Сергій Володимирович 04.12.1990 р. н., гранатометник стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону загинув 10 вересня 2022 року в результаті ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання щодо захисту незалежності України в районі н. п. Веселе Харківська область.

Нема сина, чоловіка, тата, брата, друга…

«Найважча ніч була, коли повідомили, що Сергій загинув. Думки до ранку перекручували все...що було. Це страшне слово "було" та "був"...А на ранок я задала собі питання: "То он яка ціна наших спокійних ночей і миру?". Життя наших найближчих, найдорожчих...Сказати, що болить - це зовсім не сказати нічого. Немає такого знеболюючого, щоб послабив цей нестерпний біль. На жаль, але він не виліковний».

Поховали Сергія 16 вересня у рідному селі Седлище.  

Указом Президента України  №190/2023 від 30 березня 2023 року за особистий внесок у захист державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку та високий професіоналізм  солдата Бурдака Сергія Володимировича посмертно нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня.

Згасла свічка життя Героя, але вічною та світлою має бути пам'ять….. «Світла пам'ять про численні добрі справи живе у наших серцях. А це найцінніше, що ти нам залишив, наш Герою… наша легенда. Про тебе і твоїх побратимів ми будемо розказувати майбутнім поколінням».   

23 березня 2023 року у пам'ять про полеглих воїнів на території церкви Вознесіння Господнього в селищі Любешів створили Алею життя, де посаджено тую рідними Сергія, як символ воїна-захисника, чия життєва дорога обірвалася на російсько-українській війні.

11 квітня 2023 року біля Свято-Михайлівського храму в с. Седлище відбулася толока – садили алею калини і троянд на спомин про загиблих воїнів-односельчан.

21 квітня 2023 року на території Седлищенського ліцею створили Алею пам‘яті з вічнозелених смарагдових туй на честь випускників закладу, які віддали своє життя, захищаючи Україну від російської агресії.

8 травня 2023 на території церкви Вознесіння Господнього в селищі Любешів відбулося освячення каплички в пам'ять про загиблих.

Ми відвоюємо, відбудуємо Україну, але не зможемо повернути Героїв, яких забрала ця жахлива війна.

Ціна незалежності України надто висока, не забуваймо про це!

Старшому братові…

«Ти мій старший брат»! «Ти наша гордість». Як боляче, що не можна сказати тобі цих слів. Просто хочеться кричати від болі. Дуже важко писати, знаючи, що тебе немає. Це як страшний сон, від якого хочеться проснутися і забути. Не хочеться вірити в це. Ще навіть 12 вересня я заходила в переписку з тобою і вірила, що ти прочитаєш. Біль, дуже сильний біль. Хочеться все вернути назад, щоб ти був живий. Як так!?!?! Як так ти нас залишив??? Дуже боляче…. Біль для нас усіх. Нам тебе не вистачає і не вистачатиме! Але ми завжди будемо вірити, що ти поруч.

Ти знаєш, знову ніч прийшла,
А біль все не стихає.
Душа все рветься з середини,
Щоб з тобою зустрітись хоч на мить.

Твоїм дівкам без тебе буде тяжко, але не переживай: ми їх не залишимо. Ми будемо завжди поряд з ними. Вони в тебе сильні, ти завжди вчив їх бути сильними. Батькам дуже боляче, тяжко дивитися, як їм важко. Ти був гордістю і гордістю для нас залишишся.

Ти син - Герой! Ти брат - Герой!
І будеш ним завжди.
Ти в пам’яті у нашій
Героєм став навіки.

Ми не забудемо тебе, повір - ніколи.
Ми пам'ять світлу про тебе збережемо
І все хороше дітям нашим донесемо.

Я все далі продовжую писати тобі повідомлення з вірою, що ти їх читаєш. Знай: я завжди переживала і молилася за тебе. Ми завжди будемо тебе пам’ятати, наш Сірожка. Ми тебе любимо….

Не хочеться вірити у це,
Що не побачимо тебе,
Що більше не почую: «ей, мала».
А так хотілось би хоч раз іще.

Що більше не зварганиш ти нічого,
А воно таке смачне, а головне -
Придумане тобою.
Яка ж клята ця війна
Забрала в нас тебе!!!

Бурдак Наталія, сестра Бурдака Сергія

Сергій - мій старший брат, який дуже любив «тихе полювання». Кожної вільної хвилини він поспішав до лісу. Уже й донечку свою з собою брав. Вона дуже любила з татом їздити до лісу. Брат знав усі грибні місця в Седлищах, Угриничах, Деревку…Куди б він не поїхав, завжди повну корзину приносив. Бувало, що і не одну. Саме Сергій показав мені грибні місця.

З ним я вперше виїхав на рибалку. Це були незабутні ранки. Ми були щасливі разом, коли витягали з води щуку, ляща чи звичайного карася. Навіть на полювання встигли сходити разом. А скільки в нас незабутніх історій!!! Про них не знають навіть наші батьки.

Пригадую випадок, коли ми поїхали до лісу по білі гриби. Їх було багато, але росли вони у дуже високій траві і ягіднику. Сергій злився, що не міг їх побачити і весь час наступав на гриби. Але ж не був би то Сергій, якби не придумав би чогось. Він знайшов вихід: повзаючи по траві, того дня він назбирав дуже багато грибів. Прикро, що не знайшов вихід із того місця, де загинув.

Сергій завжди був і залишиться Людиною з великої літери, Чоловіком і Захисником. Досі не віриться, що був. Хочеться був, замінити на є. Прикро, але я не можу цього зробити. Скільки ми з ним не встигли зібрати грибів і зловити риби!!! А скільки зробили б приколів, через які не раз ще получили б!!! Він назавжди в моєму серці і пам'яті, мій старший брат, наш Герой.

Бурдак Андрій, брат Бурдака Сергія

Спогади побратимів Сергія Бурдака 

Роман Клямар. Серед хлопців Сергій вирізнявся  обережністю та передбачуваністю у своїх вчинках та діях. Особливо це помітно було на Харківщині. Він весь час обдумував та прораховував свої дії наперед. Ніколи задньої не давав. Ми могли б сперечатися між собою, а Сірожка був спокійний, психологічно врівноважений. Це, мабуть, від попередньої роботи у нього залишилося.   Він нормальний пацан…»

Віктор Людвінчук. Сергій був гранатометником. Я його помічник. Доля розпорядилася так, що я зустрів дуже хорошу людину. Ми були весь час разом. Підтримували, допомагали один одному. Рили окопи і все, що було під час навчання та на бойових завданнях, проходили разом. Сергій дуже добра , надзвичайно добра людина, справедлива, правдива. Він завжди ділився своїми думками. Сергій дуже роботящий, не боявся труднощів.  Ми багато чого пройшли разом. У вільні хвилини він розповідав про своє минуле, про службу в поліції. З розповідей видно, що Сергій дуже любив сім‘ю. Завжди говорив про свою донечку, сумував за нею. Були випадки, що і рибу ловили. Надзвичайно боляче  згадувати про всі події, які сталися того дня. У тому бою втратили багато хороших воїнів. Дуже шкода, що загинув у ньому і Сергій. Ним треба пишатися. Добре слово хочу сказати також про всіх побратимів з Любешівщини. Це були надзвичайні хлопці. Вони завжди підтримували один одного, допомагали один одному, старалися бути разом. Дуже дружніми вони були. Це велика втрата.

Спогади вчителів про Бурдака Сергія Володимировича

Перша вчителька Струк Ніна Петрівна. Пригадую вересень 1997 року, коли вперше побачила маленького Сергійка на шкільному подвір’ї. Веселий, привітний, він брався за будь-яку справу, завжди захищав слабших. Сергійко був уважний та допитливий, найбільше любив уроки української мови та читання. Дуже гарно декламував вірші, малював та здобував призові місця на конкурсах. Хлопчик залюбки брав участь у всіх виховних заходах класу. Однокласники любили його.

Класний керівник Бубела Світлана Петрівна. Це була дитина, яка любила школу. Подобались хлопцеві уроки історії та права. Він брав активну участь у житті класу та школи. Був прапороносцем. Сергій успішно здав ЗНО та вступив до Національної академії внутрішніх справ, щоб стати правоохоронцем. Незабутні враження пов’язані з відпочинком у санаторії «Пролісок»: змагання на роликах, жартівливий конкурс «Найкращий осінній костюм», вечірні дискотеки.

Шкільне життя не обходилось без Сергія. Як не згадати виховний захід «Мелодії вальсу», де він був неперевершений.

Сергій– мій особистий Герой, тому що віддав стукіт власного серця, щоб всі ми жили під мирним небом!

Надія Оліфірук, директор ЗЗСО «Седлищенський ліцей». У школі Сергій завжди турбувався про добре ім’я – своє і своїх друзів, не терпів неправди, мав загострене почуття справедливості. Йому була притаманна пунктуальність і обов’язковість, вміння керуватися свідомо поставленою метою. Дисциплінований, щирий, скромний, тактовний, шанобливо ставився до співрозмовників. Вражала його м’яка, тепла посмішка одними лише кутиками вуст та погляд допитливих очей, що випромінював доброту. Розумів, що спілкування – це виховання корисних звичок, тренування гідних вчинків. Ця активна життєва позиція юнака особливо відчувалася у старших класах. Старанний та наполегливий. Успішно здав ЗНО та вступив до Національної академії внутрішніх справ, щоб стати правоохоронцем. Він звик бути кращим у всьому.

Найстарший син у батьків, доброзичливий, з вдумливим поглядом, юнак зростав у мирі і гармонії, оповитий любов’ю і теплом родинного вогнища. Здається, він тільки недавно розпочав своє доросле, самостійне життя. Побудував затишний дім, де лунає дзвінкий голос і сміх донечки Злати. На жаль, він не зміг вирядити донечку в перший клас та відчути повноту батьківського щастя, бо в цей час зі зброєю в руках захищав наш спокій, свободу та незалежність рідної землі. Скільки ще міг допомогти їй, навчити, підказати, приголубити…

Сергій був справжнім патріотом, тому і вирішив захищати країну. Таке рішення може прийняти тільки сильна духом людина. Він - гордість школи. Я дякую батькам за сина!

Учитель Оліфірук Анатолій Федорович. Хороша, відповідальна дитина: і вчився добре, і дружити вмів. На вустах – щира посмішка, а в очах - доброта і повага. Активний хлопець, гарний співрозмовник, дисциплінований учень. Цінували його однокласники. Це було помітно по відношенню до нього на уроках фізики, він завжди був готовий допомогти виконувати лабораторні роботи дівчатам, особливо з механіки та електрики. Був призером районної олімпіади з фізики у середніх класах. Сергій цікавився технікою, любив фізкультуру та спорт. На уроках ОБЖ, розглядаючи теми про поведінку в лісі та поблизу водойм, юнак не лише активно включався в бесіду, а й розповідав про свої захоплення, адже любив річку і ліс, знав, де яка риба ловиться, і де які гриби ростуть. Сергій часто рибалив на Серафиминій пристані і на Водопої та ділився рибальськими секретами.

Домальчук Ольга Йосипівна, вчителька математики. Бурдак Сергій був одним із тих, хто запам’ятовується надовго. Вихованість, скромність, товариськість – це те, що одразу вирізняло його посеред однокласників. Із Сергієм завжди було приємно спілкуватися, це стосується і того часу, коли він закінчив школу. Особливо подобалося те, що хлопець до всього ставився оптимістично, ніколи я не бачила відчаю чи розчарування в його очах.

Майбутній Герой добре вчився в школі і, як кожен хлопчик, виховувався борцем, який готовий був захистити як родину, так і свою країну. Його друзям, однокласникам завжди було спокійно поряд з ним. Правдивий та справедливий, хлопець в будь-якій ситуації підтримував друзів у біді, як хлопців, так і дівчат, навіть тоді, коли ця підтримка було йому не на користь.

Ці прекрасні риси він проніс через усе життя, яке віддав за нашу волю. Сергій назавжди залишиться в моїй пам’яті людиною, яка своїми гідними справами, повагою до вчителів, любов’ю до батьків та рідної землі боролася за наше щасливе майбуття. Дуже шкода, що його життєва стежина така коротка. Низький уклін йому та вічна шана нашому Герою!

Спогади однокласників

Ковальчук Мирослава пригадує, як із Сергієм була ведучою на святі до Дня учителя. Вона (спочатку) хвилювалася, а він був спокійним та впевненим. Пам’ятаю його в ролі Діда Мороза на новорічному святі. Як гарно, по-дитячому щиро, він, одинадцятикласник, виконував із малюками танець маленьких каченят.

А ще у нього була мрія - стати правоохоронцем, і він наполегливо йшов до мети. Знаю, що батьки переживали, підтримували, допомагали. І мрія Сергія здійснилася.

Зінькова Лілія. Із Сергієм я вчилася два роки. Та цього було достатньо, щоб зрозуміти, якою він був людиною. Багато хорошого можна сказати про нього.

Сергій був добрим. Відчувалося і гарне виховання у сім’ї, і щирість душі. Він не намагався бути кращим у очах інших. Траплялися іноді моменти, коли від хвилювання він міг розгубитися і засоромитися. Це викликало дружній сміх на шкільних перервах. У цьому була його простота, яка не в кожного є.

Петрашова Наталія. Фрагменти шкільного життя зринають у пам’яті: піднята рука на уроці на заздрість усім, змістовні відповіді, охайний вигляд. Кожна дівчина класу була для нього по-своєму красивою: одній дарував усмішку, іншій – комплімент, тому й користувався авторитетом серед однокласниць. Пам’ятаю шоколадки на Восьме березня, які Сергій дарував дівчатам із написом «Від Сергія Б.». Хлопець завжди сидів за улюбленою другою партою на середньому ряду, ніби бажаючи бути серед усіх однокласників. Сергій і залишиться для нас взірцем доброзичливості та людяності.

Вірші

Вірш пам’яті Сергія Бурдака  

Все треба пережити в цьому світі.
Потрібно все пройти і оцінити.
Нещастя, біль і зраду, горе і плітки –
Все треба через серце пропустити.

Та головне: у тьмі безумства часу –
Встояти! Щоб не сталось у житті,
Буть чуйним горю, Людиною лишитись
І серця теплоту не загубить.

Та в безсердечному житті
Тобі судилось щось виправити, щось змінити
Заради миру, щастя на землі
Тобі судилось рятувати і добро творити…

Можливо ми колись і зрозумієм ,
Для чого час оцей ось наступив.
Ми голови із вдячністю схиляєм
Перед безсмертним подвигом твоїм.

Лілія Маньчик, 18 вересня 2022 року                            

Вічній пам'яті Сергія Бурдака

Чи ж знаєш ти, Златко,
Що Герой твій татко?
В бою з окупантом він мужньо загинув,
Тільки дуже боляче, що тебе покинув...

Боронив Вкраїну від руського ката,
Тільки дуже шкода, що сумна в вас хата.
Дала мати вроду, та не дала долю...
Загинув твій татко за правду і волю!

Будеш ти, маленька, щорік підростати,
Свого татка любого будеш пам'ятати!
Щоб росла здорова, в мирі і щаслива,
Проганяв твій татко рашистського звіра!

Буде тебе татко з небес захищати!
Буде він любити і охороняти!
Навесні постукає пташкою в віконце!,
Голову поклав він, щоб світило сонце!

Будуть пам'ятати твого татка люди!
Його подвиг славний ніхто не забуде!
Хай звучить віднині: ,,Сергієві-Слава!!!''
І батькам Героя-Слава! Слава! Слава!

15 вересня 2022 року, Зоя Пасевич

 

Вірш в Книгу Пам'яті Сергія Бурдака

Ой ви, дні, сумні, ви, ночі, з молитвами,
Обіймаю вас, сини, серцем і руками:
Для тебе, Андрійку мій, - небо прихилила б,
А тобі, Сергійку мій, - крила подарила б.

Щоб із поля бою ти вилетів, як пташка.
Не судилось, не збулось, на душі так важко...
Бо у небо ти злетів Ангелом прекрасним,
Нам у пам'яті лишивсь щирим і відважним.

Твоя донечка-красуня, золотенька Златка,
Поміж хмарок виглядає найкращого татка.
Ти промінчиком світи із святого неба,
Щоб росла доня щаслива - їй тепла ще треба...

Я ж тебе побачу скрізь: у траві і квітці,
У зажуреній калині і нашій сирітці,
У холодному дощі, що вже місяць ллється,
Ох, як болить мені серце...Як воно ще й б'ється?

Зі святими упокій у небеснім раю...
Я ж тебе, мій любий сину, іще виглядаю,
Буду тебе я чекать, поки й буду жити.
Материнське щире серце -уміє любити.

Ти приходь до мене в сни, на тиху розмову,
Ще б хоч раз побачить личко і почути мову...
Поклонитись до землі за подвиг солдата...
Я горджуся, любий сину, що я твоя МАТИ...

Дякую, Людмило Петрівно, за сина Героя. Плачу разом з Вами. Світла пам'ять Сергієві...

6 жовтня 2022 року, Зоя Пасевич

Тобі, Сергійку, тільки жити
І донечку свою любити.
А ти лежиш у домовині…
Хіба ж це треба тобі нині???

Що робить ця війна проклята?
Стають вже вдовами дівчата.
А хлопці гинуть за Вкраїну,
Свою покинувши родину.

Ми дякуєм тобі, дитино,
Що не одну ти спас людину!
То ж спочивай собі на небі
І бережи їх при потребі.

Будь Ангелом своїй родині,
Своїй дружині і дитині!
Про тебе Вічна Пам’ять буде!
Свого Героя- не забудем!

Бурдак Олена, вересень 2022 року

Поетичний крик душі…

Раптово зупинився час,
Раптово день в очах погас,
Раптово заніміли ноги,
Єство наповнили тривоги.

Раптово - дикий крик з грудей,
Раптово – плач рідних людей,
Раптово – губи затремтіли…
«Не вірю»…- стиха шепотіли.

Раптово біль, раптово страх,
Раптово в пам’яті весь жах…
Раптово серце зупинилося,
І навіть жити не хотілося.

Раптово горе увірвалося,
Раптово в скронях так стискалося…
Раптово зупинився час…
Раптово день в очах погас…

Галина Парфенюк, вересень 2022 року

Вальс і війна. Світлій пам’яті Бурдака Сергія

Недавно це було…та час минув…
Але у пам’яті лишилась мить життя,
Коли Сергій у парі танцював
Той вальс, якому вже немає вороття.

Зненацька вилізла чорнющая біда
І поділила дні його наполовину,.
А він у мріях все ще вальсував,
Цінуючи життя кожну хвилину.

Стрункий, красивий, люблячий всіма,
Кружляв у вихрі танцю в рідній школі,
Але всі ноти вальсу обірвались
У вересні на «тому» полі.

Не мали права нелюди прокляті
Забрати те, що Бог подарував.
А він, Сергій, щасливий тої миті,
Коли свій вальс у парі танцював.

Була мелодія чарівна до душі,
Любов’ю юнакове серце огортала,
Та ненависна руська звірина
І вальс його, і серденько забрала.

Не вдасться задушити і не вбити
Ні музики, ні вальсу ворогам.,
Сергія ж будем пам’ятати і любити.
Подяка і уклін таким синам!

Парфенюк Галина, 23 травня 2023 року

 

Пахне ладан. Не пахне м'ята...
Портрети, свічка...із сумом хата...
Анічко, Танічко, Златко!
У вас росія украла татка!

В жалобі мама вже котру нічку
Молитву шепче і палить свічку.
Дружина шепче, благає Бога.
- ТИ НЕ ЗАГИНУВ!!!
- ТИ- ПЕРЕМОГА!!!

Стало більше сиріт
Стало вдовами більше.
Що ж мовчиш, цілий світ?
Що ж, ти, санкції пишеш?!

14 вересня 2022 року, Галина Андрусик

 

Де ж ти, синова доле?
Заблудилася в полі?
Чи знялася за хмару?
Чи знайшла собі пару?

Непосіяне жито
І незоране поле...
Вам ще жити і жити!
Де ж ти, доленько-доле?!

Неколисані внуки,
Неповінчані доньки...
Хочуть діду на руки,
Хочуть тата долоньку!

Та знялися ГЕРОЇ
Вище синього неба.
Ціну миру і хліба
Пам'ятати нам треба.

Сумуємо з родинами

16 вересня 2022 року, Галина Андрусик

 

#ВОЇНИ СВІТЛА

У раю хтось постукав у двері
І відкрились ворота дебелі
Райським світлом осяяний рясно
Український солдат стояв там прекрасний,

Руки стомлені, голова похилилась
Душа погрітись до раю просилась!
А душа та із мужності й сили
Україну свою боронила...

І ступив несміливо наш воїн
Кров запечену стер біля скроні
"Слава Богу!"- низенько вклонився
"Як же я на землі вже стомився..."

Всі святії праведні люди
Підняли свої голови всюди
Залишив на землі ти родину
Залишив ти свою Україну!

Кров пролиту ніхто не забуде
Пам'ятатимуть Бог це і люди
Не обійме лиш мама вже сина
І коханого свого дружина...

Діти скажуть: " Матусю, де ж тато?
Чому до нас не приходить на свято!"
Чує й бачить він нас, діти, я знаю
В боротьбі він родився для раю!

В місяці ці страшні і злочинні
Вічність стала немов жовто-синя
Жовтий - царський, Господь наш воскреслий,
А блакитний - Богородиці колір небесний!

Знову... стукіт лунає до раю...
Знову... сльози на землі не вщухають...
Буде в нас свята Перемога!
Та втрачати синів нам незмога...

Микола Новосад, вересень 2022 року

 

Дописи друзів у соціальних мережах

Лист, який він не прочитає...

Привіт, Друже!  Нема слів, щоб підібрати.... Краще мовчати, бо тільки завдяки цьому хлопцю у нас є дім і ми живі! Хіба ти думав, коли туди йшов, що за твоєю спиною будуть рахувати, скільки коштує твоє життя? Ти ні хвилини не сумнівався у своєму рішенні і не дав цього зробити нікому!

Ти перестав боятися, коли зрозумів, що твоє життя в Божих руках. А в кожного воно своє і хтось просто забув, бо не бачить тих жахіть на власні очі, а стрічку з "незручними" новинами просто пролистує. А чиясь мати вже ніколи не побачить сина, кохана не обійме нареченого, а Дитя не поцілує Татка.

Борімося за кожне життя своєю підтримкою , бо ми УКРАЇНЦІ і це зобов'язує нас не здаватися!

Я знаю, Друже, що ти мене не почуєш! І, будь певен, Ти Ніколи Не Будеш Забутим! Дякую тобі!!! Від кожного, хто допомагає! Від кожного, хто душею в окопі!

Мартинюк Сергій, 21 листопада 2022 року

 

Друже, без тебе зупинився час.
Я пам'ятаю твій останній бойовий наказ!
За нашу волю віддали життя в боях...
Герої не вмирають лиш у рідних їм серцях.

14 вересня 2022 року, Кирилюк Віта

 

Одного дня ти привів мене до своїх батьків у дім як колегу. Потім ми стали друзями. А згодом кумами...народилася наша дівчинка Злата. Я довго думала, що Ви з Віктором Івановичем друзі, але ніколи не могла подумати, що ти будеш рятувати Його життя...

Завдяки тобі у мене з'явилась ще одна сестра - твоя дружина, а Ти - назавжди став моїм старшим братом, який завжди мене захищав...І зовсім дрібниця, що у мене на ранг було вище звання.

Сергію...Брате...Куме...мій надзвичайний, неймовірний, наймудріший енергетику. Ти поставив на коліна всіх твоїх друзів перед твоїм подвигом! Ми безмежно шануємо і пишаємося, що знали і розділяли з тобою час .Сьогодні всі ми у скорботі за тобою і у вічному боргу перед Всевишнім. Куме, ми не підведемо. Сьогодні всім довелося витерти соплі і дати вказівки ті, що ти просив (ну, Ти зрозумів, про що я...).

Я без сумніву знаю, що ти наш Герой, наша легенда. Про тебе і твоїх побратимів ми будемо розказувати майбутнім поколінням. Тебе виховали справжні патріоти: Мати і Батько...честь їм та сили витримати біль. Я ніколи не жаліла, що була з тобою єдиною у переконаннях. .. Поруч зі мною завжди був справжній чоловік, який знав, як мене привести до тями; який єдиний мене підтримав, коли мій чоловік воював на Сході України. А тепер моя черга подбати про твоїх і вже моїх рідних…

Мій Бурдаче….уклін тобі, Козаче , мій Герою!

18 вересня 2022 року, Кирилюк Віта

 

Разом ми випили не один мільйон кружок кави...Ніколи не потрібно було особливого приводу для кави...ми ділили разом турботи на роботі та вдома, перекривали один одного будь-яким чином. Але завжди йшли один одному на допомогу.

Не просто було тебе забрати з Харківщини, але сьогодні ти вдома, у своїх Седлищах, серед старих дубів. Все, як ти любив, тут не прогадали.

І не потрібно жодних запрошень, щоб прийти до місця твого спокою та виговоритися, бо ми так багато не встигли ...Тепер кава для мене має особливе значення, а всі свої перемоги я буду присвячувати тобі...бо ми мали це робити разом, мій друже...

5 жовтня 2022 року, Кирилюк Віта

 

10 вересня після обіду почалась сильна злива, лило справді як з відра. Підсвідомо голос сказав робити роботу, бо не матиму часу пізніше. Я здивувалась сама з себе, що його дослухалась. І попри дощ займалася на вулиці домашніми справами.

Уночі снилось щось жахливе. Крізь сон пам'ятаю біль, як все ломилось тіло. Проснувшись, я подумала, що це втома. А вже з самого ранку неділі пішли недобрі вісті...що з Сергієм біда. У понеділок я не влучила жодного разу з пістолета, при тому, що завжди влучно стріляла...І розуміла, що щось має трапитись. А вже за кілька хвилин прийшло смс, що Сергія немає...

 Але ми не вірили, шукали його в лікарнях Харкова, госпіталях...не хотіли цього сприймати. А вночі він мені наснився і сказав, що має справи з хлопцями і йому треба до них, а він повернеться.

Так, ми їх з боєм забирали додому. Всіх чотирьох Героїв. І як в кіно взялося десь відео останнього бою. Їх чекали... багато запитань до того, чого їх чекали. Але вони один одного не залишили, тепер завжди разом.

А ми і далі віримо, що ця зустріч відбудеться. Тому, що рідних людей бережуть у серцях.

11 жовтня 2022 року, Кирилюк Віта

 

Еталон сили, мужності, відваги! Ти вмів брати від обставин те, чого інші не бачили. Ніколи не знав слова страх. Свою честь і гідність закарбував на віки, рятуючи побратима. З твоїм днем та днем твоїх побратимів .

14 жовтня 2022 року, Кирилюк Віта

 

Найважча ніч була, коли повідомили, що Сергій загинув. Думки до ранку перекручували все...що було. Це страшне слово "було" та "був"...А на ранок я задала собі питання: "То он яка ціна наших спокійних ночей і миру?". Життя наших найближчих, найдорожчих...Сказати, що болить-це зовсім не сказати нічого. Немає такого знеболюючого, щоб послабив цей нестерпний біль. На жаль, але він не виліковний.

Згадалися тисячі варіантів :"А якби?... Сергій, якого я знаю, ніколи не сховався би. Він завжди йшов перший і пліч-о-пліч.

На жаль, але дехто ніколи так і не зрозуміє, що лише коли від слова Україна у людей буде щем у серці, лише тоді по-іншому відчуватиметься ціна свободи, волі кожного з нас.

Але люди не помирають. Вони продовжують жити у своїх вчинках. Я щодня переконуюся, що Сергій допомагає сім'ї і досі через всіх тих, кому свого часу допомагав сам . А це вже зовсім інша матерія, яку не купити за гроші, не знайти у службових кріслах чи під погона…

17 жовтня 2022 року, Кирилюк Віта

 

З самого ранку я би Тобі зателефонувала і сказала б :"З днем народження, кумцю!", а потім швидко на каву...

Але сьогодні з самого ранку пішла до церкви ставити свічки, а потім до церкви в Седлище і на кладовище...до Тебе!

Навіть священник каже, що день твого народження назавжди буде особливим, бо цього дня почалась твоя історія. щоб не порушувати правил цієї історії ми будемо ходити тебе вітати, бо ти це заслужив, бо ти живеш у своїх справах, бо ти приніс найвищу і найдорожчу ціну за наш спокій.

З твоїм днем, друже! Дякую, що ти є і ми всі це відчуваємо. Дякуємо, що ведеш вперед і не даєш можливості падати духом…

4 грудня 2022 року, Кирилюк Віта

 

Герої серед нас ...і ти один з них...назавжди в пам'яті і житті тих, хто тебе любить і дорожить митями з тобою.

Дякую, що навчив цінувати дружбу і берегти. Дякую, що оберігаєш повсякчас.

23 травня 2023 року, Кирилюк Віта

 

Перш ніж стати Героєм України, він став простим і порядним захисником -правоохоронцем. Сергій любив службу. Бути поліцейським-було його стилем життя. Саме він навчив мене тому, чого не напишуть у літературі - чути простих людей. Поряд з ним не було ніколи страшно, бо він як не прикриє спину, то завжди попереду.

Найбільше мені подобалося, як до нього ставився неблагополучний контингент, з яким важко було знаходити спільну українську мову. Як заходить у хату Бурдак - його одразу величають Володимирович.

Простий хлопець із села, у якого мати-вчитель школи, знав чарівне слово, від якого завжди підіймався настрій. На всі випадки життя він казав: "НІПІРІЖІВАЙ".

До свого судового рішення про поновлення він не дожив кілька днів. Важка дорога, яка змінила наше життя назавжди.

Але він все встигав. Будував дім, народили донечку, жив на службі, знав усі ліси. Разом з ним я маю координати найбільш грибних місць у Седлищах. (У своїх Ветлах вже не знаю, але Седлище знаю краще).

Він продовжив свою справу як справжній офіцер. Був вірним присязі до останнього подиху. Він захищав життя і майбутнє кожного з нас. Тепер наша черга захистити пам'ять про його героїзм.

Для тих, хто дозволяє собі сказати, що він був слабким поліцейським, я хочу сказати: подивіться собі в очі і вийдіть до простих жителів. Там побачите всі ваші заслуги перед громадянами.

Сергій не ховався за батьківськими посадами і чужими грошима як дехто. Свої Знання, Закон і Честь він беріг достойно.

Важкою була наша остання зустріч...але світла пам'ять про численні добрі справи живе у наших серцях. А це найцінніше, що ти нам залишив, наш Герою.

25 травня 2023 року, Кирилюк Віта