Михальчук Андрій Миколайович

Захисник України Андрій Михальчук

Михальчук Андрій Миколайович народився 3 серпня 1984 року в селі Залізниця Любешівського району Волинської області. Згодом родина переїхала жити до Любешова, де Андрій навчався в місцевій школі. По закінченню 9 класу вступив до ПТУ в рідному селищі, а після отримання диплому у 2002 році став студентом Рожищенського технікуму. Із студентської лави Андрія призвали до армії в десантні війська. Після демобілізації повернувся до технікуму, здобув професію фельдшера ветиринарної медицини. Повернувся до рідного Любешова, влаштувався на посаду інспектора з охорони природно-заповідного фонду у Національний природний парк «Прип'ять-Стохід», де й працював до смерті.

У 2007 році одружився з Комар Наталією Володимирівною. У 2008 році у подружжя народилася донька Анна, у 2010 – Тетяна. Подружжя побудувало власний будинок у Любешові.

З початком повномаштабного вторгнення росії в Україну пішов добровольцем до роти охорони при Любешівському ТЦК. 09 травня 2022 року Андрія перевели до 14 ОМБр імені Володимира Великого у місто Володимир в штат військової бригади. 16 липня наш захисник у складі другого стрілецького батальйону вирушив на передову. Так розпочиналась служба піхотинцем.

Спочатку воював під Соледаром в селі Яковлівка, після чергової ротації опинився на Харківщині. Разом з побратимами тримав лінію оборони в дачному поселенні Петрівка Харківського району на позиції «Легіон».

Російські війська постійно стежили за нашими захисниками передовими засобами аеророзвідки. Артилерійські обстріли майже не припинялися. Командний пункт, в якому тимчасово мешкав Андрій, обстріляли, а згодом розбомбили з «сушок».

9 вересня 2022 року наші війська пішли на штурм. Андрій зателефонував доньці, сказав, що в нього все добре. Попросив зробити його фото і показати дружині [5].     10 вересня відбувся бій, який забрав життя Андрія Михальчука.

Взвод під командуванням командира відділення Бурдака Віктора Івановича, земляка Андрія, вирушив на зачистку після першої атаки. Командир взводу на завдання не пішов. Командування не провело ретельної розвідки, повідомили бійцям, що ворог залишив позиції. Насправді, там лишалися добре оснащені треновані війська ПВК «Вагнер» та морська піхота російської федерації, готові до відступу. Одразу при в`їзді на територію зачистки, наші захисники були обстріляні ворогом. Не було зв`язку, рація не працювала, тому не змогли викликати підмогу. Наші бійці відстрілювались з ручної стрілецької зброї, але сили були нерівними. Андрій з побратимами вели бій із-за капоніра (оборонна споруда), але їх посікло осколками від гранатометного обстрілу і вони не врятувались.

Усього в цьому бою загинуло шістнадцять захисників, четверо – з Любешівської громади. Один воїн потрапив у полон, п`ятеро змогли вийти з небезпечної зони.

Страшну звістку про загибель Андрія і його побратимів сповістив заступник селищного голови Володимир Сергійчук на офіційній сторінці в Telegram «Сповіщення Любешівської територіальної громади» 14 вересня 2022 року [2]. 

Поховали Андрія Михальчука 16 вересня 2022 року на Любешівському кладовищі [1], [4]. Поруч з ним вічним сном спочиває Стефанюк Сергій, який загинув у тому ж бою.

У Камінь-Каширському районі за нашими захисниками оголосили тижневу жалобу з 15 по 21 вересня [3]. 

18 липня дружині Андрія Михальчука вручили орден «За мужність» ІІІ ступеня, котрий був присвоєний воїну відповідно до Указу Президента України від 30 березня цього року.