Оласюк Микола Сергійович

Наш Захисник , наш Герой – Оласюк Микола Сергійович

За час повномасштабного вторгнення російських військ на територію України  багато наших односельчан стали на захист неньки України . Мужність і героїзм, жертовність і любов до Батьківщини, високий патріотизм, проявлені при захисті територіальної цілісності та державного суверенітету,- саме цими якостями наділені справжні Захисники. Одним із таких , чий життєпис потребує уваги є старший солдат – Оласюк Микола Сергійович

Майбутній Захисник народився 4 липня 1992 року в с. Проходи Любешівського району Волинської області. У 2002 році закінчив Прохідську початкову школу. У 2007 році закінчив 9-й клас Великокурінської загальноосвітньої школи. Того ж року  вступив до Любешівського технічного коледжу ЛНТУ на спеціальність «Механізація сільського господарства»,і у 2011 році його успішно закінчив.

У 2011 році був призваний на військову службу у лави Збройних Сил України. За час проходження служби на посаді електрика-моториста електротехнічного відділення роти управління в/ч А 1880 старший солдат Оласюк Микола Сергійович  зарекомендував себе з позитивного боку, як дисциплінований та відповідальний військовослужбовець. Постійно працював над удосконаленням своїх професійних знань.

Згодом створив сім’ю, у прекрасних молодят народилася чарівна донечка Олександра. Сповнений ентузіазму, нових ідей, наполегливості, рішучості, старанності і працьовитості, мав великі перспективи і будував плани на майбутнє.  Микола мріяв про щасливе майбутнє для своєї сім’ї,як і кожен тато хотів   бачити, як зростає його донечка. Дарувати свою любов, ласку, тепло проводити разом затишні сімейні вечори, але на жаль цього не сталось….  Час від часу їздив на заробітки до сусідньої країни Польщі. Так трапилося і цього разу, але не встиг Микола перепочити з далекої дороги, натішитися донечкою, побути з дружиною , зустрітися з батьками і сестрою…  Бо прийшла клята війна, і йому, як багатьом нашим землякам, прийшлося боронити Батьківщину , адже в силу свого характеру не зміг стояти осторонь.

7 березня 2022 року Микола Оласюк був мобілізований до військової частини А 1008 або в 14 окрему механізовану бригаду імені князя Романа Великого, в підрозділ польового вузла зв’язку роти командного пункту. На шляху старшого солдата було багато випробувань, упродовж 2022-2023 років він виконував бойові завдання у Житомирській, Миколаївській, Донецькій, Харківській областях. Але найтрагічнішим виявилося перебування на Харківському напрямку, бо саме тут обірвалося життя нашого Миколи . Загинув  Герой 16 лютого 2023 року внаслідок артилерійського обстрілу під час виконання бойового завдання біля села Гряниківка Харківської області.

« Страшна звістка облетіла наше село, наче чорний ворон обвив своїм крилом серця друзів, сусідів, односельчан…

 «Ще зовсім недавно білявенький , худорлявий хлопчик із букетом у руці на святковій лінійці розказував вірш, а сьогодні йому несуть квіти перші вчителі…У лютому традиційно проходить зустріч випускників, а тепер зібрались однокласники, щоб востаннє попрощатися з другом. Дружелюбний, товариський, безвідмовний, працьовитий, турботливий син України навіки залишиться у наших серцях…», - написала перша вчителька загиблого Ольга Мацерук.

Поховали захисника у рідному селі. У Миколи залишилися донечка, дружина батьки і сестра. За час захисту нашої держави був відзначений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил «За взірцевість у військовій службі» III ступеня, Почесною Грамотою Обласної Ради, Грамотою за сумлінне виконання службових обов’язків до Дня військ зв’язку Збройних Сил України .

Додаток 1

Душа заклякла, наче на морозі гола
Стоїть, а з неба пошматованого льє.
Ридає небо, плаче… Оласюк Микола
За Україну положив життя своє.

За пісню мирну біля хати, солов’їну,
За плин Стоходу на окраїні села,
За гарно випечену, мамою, хлібину,
Що в рушнику в дорогу, ще колись, дала.

За все, що зветься добрим словом Батьківщина,
За корінь роду, що в могилах прадідів.
Щоб не страждала більше ні одна родина,
І в мирі жив народ, і з того щоб радів.

Нічого доброго без жертви не дається,
Христа нам Бог на жертву за гріхи віддав.
Шкода, Микола до сім’ї не повернеться,
Він свій екзамен на життя екстерном здав.

Прийде весна і заквітують миром квіти,
І мирно Стохід свої води понесе,
І в тому подиху Микола буде жити,
Таким Миколам будем кланятись за все.

(Микола Савчук 17.02.23)