Плісік Андрій Володимирович

Андрій Плісік ‒ гідний син Полісся

Життя – це безцінний дар, який дається людині один раз. І дуже щемить душа, коли цей дар забирає війна. Війна… Це біль і сльози, це тисячі зруйнованих життів, це тисячі сиріт і вдів, це материнське чекання звістки від сина чи доньки, це невимовний біль втрати рідних і близьких, це сплюндрована і випалена земля, це зруйновані і понівечені міста і села…

Українці – волелюбний народ, тому не стали на коліна перед ворогом, а пішли захищати рідну землю, віддаючи свої життя за наш спокійний сон, сонячний ранок, мамину молитву, безтурботні усмішки дітей.

Щирий хлопчина, люблячий син, чудовий сім’янин, турботливий батько, захищаючи Україну, свою родину та кожного з нас, загинув на полі бою. Цим захисником, чий життєпис потребує уваги, є Плісік Андрій Володимирович.

Народився герой 13 лютого 1989 року в селі Цир Любешівського району, Волинської області. З 1995 по 2004 рік навчався у загальноосвітній школі I – II ступенів села Цир. Учителі та однолітки пам’ятають Андрія добрим, старанним, ввічливим учнем, який завжди готовий підтримати та допомогти. Сільський хлопчина любив природу і часто зустрічав світанки на риболовлі, допомагав батькам по господарству.

Закінчивши школу у 2004 році, почав навчатися у Любешівському технікумі ЛДТУ, де здобув професії маляр і муляр - штукатур. Згодом працював будівельником. Хлопець любив свою справу, багато майстрував, не сидів ні хвилини без діла.

З 03.09.2007 року по 03.09.2010 рік Андрій проходив військову службу за контрактом у місті Володимирі – Волинському, в/ч А2331.

Після служби у Збройних Силах у рідному селі хлопець зустрів своє кохання – вродливу дівчину Наталю. Згодом вони побралися. У подружжя 16.06.2015 року народилася донечка Вікторія. Дбайливий господар самотужки звів дім, у якому сім’я мріяла зростити дітей, дочекатись онуків і зустріти разом старість.

Не судилося… Війна обірвала мрії молодої сім’ї. 4 квітня 2022 року Андрій був мобілізований Другим відділом Камінь – Каширського РТЦК та СП. Служив у в/ч А4574, 2 відділення взводу снайперів окремого 214-го спеціального батальйону (214-й ОСБ) ОРFOR. Він був стрілцем – радіотелефоністом, мав звання солдат.

З 09.07.2022 року брав безпосередню участь у бойових діях (забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії) на території Харківської та Донецької області.

15 березня 2023 рік… Цей день став чорним у календарі всієї родини Плісіків. Саме цього дня поблизу населеного пункту Оріхово – Василівка Бахмутського району Донецької області внаслідок вибухової травми під час мінометного обстрілу обірвалося життя Плісіка Андрія Володимировича.

Майорить жовто – блакитний стяг на кладовищі в селі Цир Камінь – Каширського району Волинської області, де знайшов вічний спочинок Герой України.

У вічній скорботі схиляємо голови перед відвагою і героїзмом Андрія, того, хто віддав життя за всіх нас, за наше щасливе майбутнє, за мирне блакитне небо, за цвіт землі.

Пам'ять про Андрія ніколи не згасне у наших серцях. Боляче… Він мав би обіймати дружину, пригортати донечку, орати ниву і сіяти хліб, бути опорою для батьків… А він для всіх залишився Героєм.

Дуже хочеться, щоб нарешті усі люди планети Земля зрозуміли, що основне – це мир у всьому світі, це вселюдська любов.