Пронцевич Олександр Іванович

Пронцевич Олександр Іванович
Дата народження:
21.08.1972
Дата загибелі:
28.06.2022 (49 років)
Місце народження:
Україна, Волинська область, Камінь-Каширський район, Тоболи
Місце поховання:
Україна, Волинська область, Камінь-Каширський район, Тоболи
Військова служба:
Заступник командира, 68-ма окрема єгерська бригада імені Олекси Довбуша
Позивний:
Батя
Нагороди, відзнаки:
Нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня (посмертно).

Герой з Тоболів – Олександр Пронцевич

Наша держава нині пише нову сторінку історії, в якій значне місце належить рядовим військовим, котрі ціною власного життя здобувають краще майбуття українській нації. Тому вивчення життєвого шляху, подвигів на полі бою українського солдата є актуальним і важливим. Одному із Героїв України, що загинув у російсько-українській війні, Олександру Івановичу Пронцевичу, присвячено дане дослідження.

Життєвий шлях Олександра Пронцевича розпочався 21 серпня 1972 року в селі Тоболи на Камінь-Каширщині. У молодій сім'ї Пронцевичів народився первісток. З 1979 по 1989 рр. Олександр навчався у Тоболівській школі, де проявив себе творчою особистістю: брав активну участь у драмгуртку, виступав на сцені, співав та малював. Будучи юнаком, ніколи не цурався фізичної праці, рано подорослішав, адже слід було допомагати батькам і по господарству, і по догляду за меншими сестрою Вітою і братом Іваном. Під час літніх канікул працював у колгоспі різноробочим.

Після закінчення школи навчався у Любешівському СПТУ. Отримав диплом тракториста-машиніста. А 3 грудня 1990 року призваний в ряди армії. Службу проходив у Ставрополі в десантних військах, мав звання старшини. Під час служби Олександр Пронцевич отримав диплом лаборанта ПММ, водійське посвідчення на всі категорії машин, був незамінним помічником і другом командира.

Після служби в армії Олександр повертається до рідного села. Перспективи невеликі, тому стає до лав трудящих у місцевому колгоспі. Встиг спробувати себе у ролі підприємця: торгував на базарах Любешова та Кузнецовська. З грудня 1996 по січень 2000 працював лісником Тоболівського лісництва. З 2001 по 2008 рік влаштувався опалювачем АЗПСМ с. Тоболи.

Олександр ніколи не стояв осторонь політичного життя, був місцевим громадським активістом. У 2001 році приєднується до партійних лав Українського Народного Руху, активно підтримував і пропагував ідеї даної політсили.

У 1999 році Олександр Пронцевич одружується з тоді ще студенткою 5 курсу Львівського Державного університету Людмилою Панасюк із Ратнівщини. «Любов з першого погляду», – згадує дружина Героя [1]. Через рік у сім 'ї народилася донечка Вікторія, а в 2004 – Осана. Мріяв про сина, а тому, ставши втретє батьком у 2012 році, дружина назвала найменшу доньку Олександрою, на честь чоловіка.

2024 рік став для сім 'ї Пронцевичів чорним. Дружина Людмила згадує, що після повномасштабного вторгнення Олександр постійно слідкував за подіями на фронті, допомагав в облаштуванні блокпостів, ділився знаннями військової справи. На початку березня був призваний до лав ЗСУ. 5 березня у складі 68 окремої єгерської бригади дістався Донецької області, однієї з найгарячіших точок на той період війни. Комунікабельний, розсудливий, виважений тоболянин обійняв посаду заступника командира, у його підпорядкуванні перебувало 30 військових. На полі бою доводилося бути медбратом,але більш за все – батьком, тому і отримав позивний «Батя».

В окопах, під звуки гармат, старший сержант Пронцевич писав вірші, присвячені дружині, мамі, донькам. 28.06.2022 р. під час виконання бойового завдання заступник командира загинув на Донеччині: мінно-вибухова травма виявилася несумісна із життям. Сиротами залишилися три доньки, самотньою – молода дружина. Непоправна втрата настільки вразила побратимів із 68 окремої єгерської бригади, що вони відправили у бік ворога т.з. «іменний снаряд» – «за побратима Саню з Тоболів», який збив ворожого танка [1].

Указом Президента України від 02 серпня 2022 року №551 за особисту мужність, самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності нашої країни, вірність військовій присязі, сумлінне та бездоганне виконання службового обов 'язку орденом «За мужність» ІІІ ступеня Олександра Пронцевича нагороджено посмертно [2].

Щодня за незалежність України гинуть люди. Герої вмирають. Але їх подвиг буде вічно жити у пам 'яті народу.

Матеріали підготували:

Михалинчук Оксана, учениця 10 класу ОЗЗСО «Тоболівський ліцей Прилісненської сільської ради Волинської області»  

Науковий керівник: Демидович Тетяна Анатоліївна, учитель історії та правознавства ОЗЗСО «Тоболівський ліцей Прилісненської сільської ради Волинської області»  

Список використаних джерел

  1. Опитано автором Пронцевич Людмилу Адамівну, дружину Пронцевича Олександра Івановича, 11.04.2022р.
  2. Указ Президента України №293/2022. Про відзначення державними нагородами України. URL: https://www.president.gov.ua/documents/5512022-43493
  3. Іванна Гайдучик. Поклали життя на щит перемоги найкращі сини України. Полісся. 5 липня 2022 р. URL: http://polissia.net/?p=17070

Герої

Дивитись всіх