Кашуба Олексій Олексійович
19 червня 2023 року, внаслідок мінометного обстрілу поблизу населеного пункту П’ятихатки Запорізької області, загинув солдат 2-го кулеметного відділення Кашуба Олексій Олексійович з Горностаївки Херсонської області. Як розповіла «Суспільному» сестра загиблого Вікторія Сіденко, Олексій народився 3 серпня 1994 року у багатодітній родині.
«Нас в родині п'ятеро дітей було: два хлопці та три дівчини. Мама одиначка, героїня, інвалід другої групи. Через її інвалідність з роботою було важко, жили бідно. Тому Олексій, щоб допомогти матері після 9 класу перевівся у вечірню школу та почав працювати», — розказала Вікторія.
За словами дівчини, Олексій не проходив строкову службу за станом здоров'я, але не витримавши в окупації, через два місяці з дружиною та дитиною виїхав.
«По дорозі на російських блокпостах його роздягли до пояса та націлили автомат за те, що підтримує Україну. Брат відповів, що за рідну Україну не шкода й вмерти. Їх відпустили, бо дружина з півторарічною дитиною просили не чіпати його та відпустити. Вони виїхали в Горохівську громаду Волинської області село Бистровиця, звідки дружина родом», — говорить Вікторія.
19 липня Олексій Кашуба пішов добровольцем в ЗСУ, воював на Запорізькому напрямку. Сестри військового також виїхали торік, старший брат три роки працює за кордоном. Вдома залишились бабуся 1943 року народження і 64-річна мати інвалід.
«Про загибель Олексія ми дізнались 20 червня. Він загинув від мінометного обстрілу. Тоді його тіло знаходилось в сірій зоні та добратись туди було не можливо. Два дні там точилися бої, потім його змогли евакуювати. На третій день ми з сестрами приїхали до Горохова», — розповіла сестра загиблого воїна.
Жінка додала, що мама не бачила свого сина рік, на похованні також не змогла бути, тому що залишилась в окупації, і чи зможе коли побувати у нього на могилі не відомо.
«Сиротами в Олексія лишилось двоє доньок: одній майже 3 роки, другій від попереднього шлюбу сім років. Ми всі ще не віримо, що це насправді, а мама — на ліках, які там є в окупації. Спочатку вона казала, треба піти вікна та двері помити, бо синок скоро повернеться, а тепер, після поховання, що він сильно втомився та відпочиває, але скоро все скінчиться і ми всі приїдемо додому», — каже Вікторія Сіденко.
Похорон відбувся 24 червня в селі Бистровиця. Про це повідомили на сайті Горохівської громади.
У пам’яті близьких Олексій назавжди залишиться патріотом, добрим другом, надійним побратимом.
Гірко й боляче усвідомлювати, що кращі сини України йдуть у небесне військо. Такою високою і страшною є ціна нашої свободи.
Матеріали підготували:
- Кушинська Катерина, учениця 9 класу Скобелківської гімназії Горохівської МР Луцького району Волинської області.
- Педагогічний керівник: Рощина Адріана, вчитель історії та правознавства Скобелківської гімназії Горохівської МР Луцького району Волинської області.
Герої
