Голубенко Руслан Вадимович

Дата народження:

03.12.2002

Дата загибелі:

10.10.2024 (21 рік)

Місце народження:

Україна, Чернігівська область, Прилуцький район, Рябухи

Місце проживання:

Україна, Чернігівська область, Прилуцький район, Рябухи

Місце загибелі:

Росія, Курська область, Суджанський район, Товстий Луг

Місце поховання:

Україна, Чернігівська область, Прилуцький район, Рябухи

Військова служба:

Танкові війська. Молодший сержант. Перша окрема Сіверська танкова бригада. Оператор-наводчик танка. Гранатометник. Оператор БпЛА

Позивний:

Руха

Руслан Вадимович Голубенко народився 3 грудня 2002 року в селі Рябухи Талалаївського району ( нині Талалаївська громада Прилуцького району) Чернігівської області. Навчався в Плугатарському закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів, який закінчив у 2019 році. У шкільні роки неабияк захопився заняттями в музичному гуртку. Навчився грати на гітарі та на трубі. Саме тому після школи він обрав навчання в Ніжинському коледжі культури і мистецтв ім.Марії Заньковецької, де продовжив улюблену справу.

Руслан із дружної люблячої сім"ї: мама - Оксана Павлівна, тато - Вадим Іванович, менші братик і сестричка - Назар і Єва.

У лютому 2021 року Руслан уклав контракт на військову службу у Збройних Силах України. А рівно через рік - повномасштабне вторгнення російських загарбників на українську землю.. Молодший сержант Руслан Голубенко в складі 1-ої окремої Сіверської танкової бригади з перших днів війни мужньо захищає Чернігів. Він був оператором-наводчиком танка. Через 2 з половиною місяці його бригаду переводять воювати на Донецький напрямок. Там він був ще й гранатометником. а з часом Руслана вивчили на дронщика, тобто - оператора БпЛА.

На війні, у години відпочинку (якщо можна їх так назвати), Руслан грав на гітарі, адже з нею він був нерозлучним навіть у суворі буремні дні, коли життя і смерть ходили поряд. Завжди усміхнений, неповторно харизматичний, з чудовим почуттям гумору, Русік був душею колективу побратимів. Його обожнювали і любили в колі друзів,вдома, серед військових. Як важко не було, а він знаходив сили посміхатися, бо мав добре серце, щиру вдачу й відкриту душу.

7 серпня 2024 року їх відправили на Курщину, аби утримати ворога і не дати просуватися в бік нашого кордону. Протягом двох місяців хлопці воювали до останньої краплі крові. А 10 жовтня, коли переваги росіян в особовому складі значно зросли, наші захисники потрапили в оточення. Руслана і вісьмох його побратимів розстріляли російські варвари, навіть не взявши в полон. Вони роздягнули іх до нижньої білизни, відібрали одяг, поклали лицем до землі і вчинили розстріл. А потім зробили фото і виклали в інтернет. Рідні Руслана впізнали свого сина на цьому фото. 12.10 2024 прилетіла сумна звістка до родини. Нестерпний біль і муку переживають рідні Руслана. Йому назавжди залишиться 21 рік. Красивий, юний, зі щирим сміливим поглядом, з очима, які ніби говорять: " Я всіх вас так любив. Я загинув, захищаючи вас і свою рідну землю..."

Похований загиблий Герой Руслан Вадимович Голубенко 26.10.2024 року в рідному селі Рябухи Прилуцького району Чернігівської області.

Матеріали підготували:

Тритинник Лариса Григорівна, учитель української мови та літератури Плугатарського ЗЗСО І-ІІІ ступенів. Класний керівник сестрички Руслана - Єви Голубенко, учениці 7 класу