Пасичнюк Максим Вікторович

Пасичнюк Максим Вікторович народився 3 жовтня 1978 року у місті Петропавловськ-Камчатський (РРФСР). З 1989-го мешкав у селі Губин Локачинського району, Волинської області, від 1994 року проживав і працював у Луцьку.

Здобув професію “Кіномеханік” у Професійно-технічному училищі №6 (нині ВСП “Волинський фаховий коледж НУХТ”) у 1994 році. Працював за професією.

19 червня 2017 року вступив на військову службу за контрактом, після навчання на полігоні 23 жовтня зарахований до складу 14-ї бригади; молодший сержант, старший телефоніст-гранатометник взводу зв'язку.

4 листопада 2018 року загинув в районі міста Золоте - поблизу хутора Вільний (Золоте-4) - від кулі ворожого снайпера [1].

6 листопада повернувся Герой назавжди у домовині. Прощання відбулося в Луцьку у верхньому храмі Свято-Троїцького кафедрального собору. На Театральному майдані відбулася громадська панахида.

Після прощання у Луцьку траурний кортеж відправився до останнього спочинку Максима в село Губин.

Указом Президента України №149/2019 від 18 квітня 2019 року “за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкового виконання військового обов'язку” - нагороджений орденом “За мужність” III ступеня (посмертно) [2].

За вірність військовій присязі, особисту мужність, самовідданість та героїзм, виявлені під час виконання бойових завдань в зоні проведення антитерористичної операції та операції Об’єднаних сил на Сході України, а також вагомий особистий внесок у забезпечення суверенітету і територіальної цілісності України посмертно присвоєно звання “Почесний громадянин Луцької міської територіальної громади” [3].

21 травня 2021 року на фасаді Волинського фахового коледжу Національного університету харчових технологій встановлено меморіальну дошку пам’яті загиблому випускнику

Вічна пам’ять Герою, який віддав своє життя за незалежність та цілісність нашої держави.